Писать можно много и долго. Можно очень много расказывать---- как нужно жить и што нужно менять. Проводить агитации ,подкупать выборцев,пиариться. Расказывать што я зделаю вот-так , и это мы наладим , и тут мы заключим договора , а здесь мы привлечом инветиции., а потом мы уберём корупцию, а вот здесь мы построим больницы, а тут мы зделаем безвиз, и как мы наладим отношения с Европой. Што бизнесу в стране станет легче и лучше,и мы будем ему помогать развиваться (высосем последнее што есть) во всём. Што вот вот и гибридная война на востоке закончиться. Што всё у нас в стране наладиться уже скоро (В будущем) . И.ТД. И.ТП... и многое многое другое (насколько позволит воображение и фантазия) Вё это лиш слова,слова,слова, которыми МЫ УКРАИНЦЫ уже сыты погорло..(и всётаки ведёмся на это)потомушто надеемся а вось этот правду говорит. А может не будем расказывать, обещять и писать . А ПРОСТО ВОЗМЁМ И ЗДЕЛАЕМ ... МЕТА ПРОЕКТУ : Громадяни України, які їх поділяють, можуть долучитися до спільної праці та політичної боротьби за проголошені Конституцією України права та свободи людини, заможну Українську державу. Упродовж багатьох століть найкращі уми людства намагалися знайти найоптимальнішу модель побудови суспільства. Світовий досвід засвідчив, що лише там, де втілювалася в життя ідея народовладдя, а не авторитаризму, досягалося зростання добробуту людей в умовах реальної свободи. Відхід від цієї ідеї неодмінно призводив до надмірної концентрації влади у руках окремих осіб, до диктатур і тоталітаризму, від чого в кінцевому наслідку найбільше потерпали народи. Яскравим прикладом успішної реалізації ідей народовладдя є практика європейських країн, що зазнали поразки у II світовій війні, але за короткий час стали на шлях демократії, відновили економічну могутність, і відтак забезпечили гідний рівень життя своїх громадян. Черговим доказом живучості ідеї народовладдя ,стало добровільне демократичне об’єднання європейських народів у Європейському Союзі, де на сьогодні досягнуто найвищого у світі рівня забезпечення та гарантій прав, свобод і добробуту кожної окремої людини. Справжня турбота про забезпечення прав і свобод громадян неодмінно пробудить інтерес, зацікавленість та здатність кожної людини творити власний добробут і прогрес Української держави. Мої цілі Виходячи з ідеї народовладдя, враховуючи уроки минулого і сучасного України, спираючись на світовий досвід та об’єктивні тенденції прогресу, треба ставить перед собою такі основні цілі: 1. Забезпечити кожній людині свободу в рамках права та сприяти її волі до праці, утвердження особистості у самовизначеному житті. 2. Побудувати в Україні демократичну державу європейського типу; 3. Побудувати в Україні екосоціальну, конкурентноспроможну ринкову економіку, яка забезпечила б високі стандарти життя людей на рівні розвинутих країн світу; 4.зміцнювати українську політичну націю, сприяти національно-духовному відродженню; 5. Домогтися оптимального для нашого народу входження України до Європейського Союзу, Організації Північноатлантичного Договору та світового співтовариства розвинутих країн. Названі цілі взаємопов’язані, досягнення їх взаємообумовлене. З почуттям відповідальності за Україну я претендую на довіру моїх співвітчизників Рішення . 1Людина – найвища соціальна цінність. Я визнаю людину, її життя і здоров’я, честь і гідність, права і свободи, недоторканність і безпеку найвищими соціальними цінностями. Треба прагнути, щоб кожна людина отримувала радість від життя і мала право та можливість реалізовувати свої нахили, таланти і здібності для власних потреб та для всього суспільства. Треба сприяти становленню прав людини як світової цінності. Недоторканне право окремої людини поєднується з добровільним обов’язком активної участі у творенні загального блага. Воля до праці кожної людини мусить підтримуватися відповідно до здібностей; її не можна обмежувати бюрократизацією та надмірним регламентуванням. Свобода. Виходимо з того, що кожна людина має природне право бути визнаною як вільна, відповідальна особистість. Свобода, в нашому розумінні, означає самовизначення, яке спирається на совість і розум кожного. На основі своєї свободи людина відповідає за свої дії. Люди можуть реалізувати свої життєві цілі в рамках суспільного та державного порядку лише через свободу. Завданням політики є захист і забезпечення людині необхідного простору свободи. У спільноті свобода є досяжною лише за умови відповідальності кожного. Претендуючи на власну свободу, людина повинна також визнавати свободу інших людей. Cправедливість. У своїх правах та своїй гідності всі люди є рівними. Нерівними вони є у своїх талантах, здібностях, нахилах та інтересах.Треба прагнути до рівності можливостей для самореалізації людей відповідно до їх особистих даних. Справедливість націлена на якомога справедливіший розподіл життєвих можливостей, відкритий доступ до освітніх закладів, товарів, послуг і власності, а також на можливість вільної реалізації права голосу та спільної відповідальності. Справедливість вимагає визнання особистих заслуг і соціальної компенсації для тих, хто з об’єктивних причин не може брати участі в конкуренції на ринку праці. Відповідальність. Відповідальність має стати головним чинником у діяльності службових осіб, громадських, політичних, культурних та релігійних діячів. Відповідальність за свої дії має виховуватися у людини з дитинства і визначати оптимальні норми її поведінки в житті, насамперед – у складних життєвих ситуаціях. Національна демократія. Треба дотримуватися таких основоположних демократичних принципів, як пріоритет прав і свобод людини та громадянина, визнання народу джерелом влади, виборність представницьких органів влади всіх рівнів, гарантії прав меншості, політично-правова рівність. Свобода та права людини не можуть повноцінно реалізовуватися без свободи національного самовизначення й саморозвитку народу, без усебічного розвитку та захисту своєї самобутності. Права особи і права нації обопільні та взаємозалежні. Громадянське суспільство і терпимість. Треба побудови в Україні громадянське суспільство, визначальними рисами якого мають стати суверенітет народу щодо влади, забезпечення прав і свобод громадянина, верховенство права, рівність усіх перед законом, поділ державної влади на законодавчу, виконавчу та судову, свобода і відповідальність засобів масової інформації. Треба зробити демократичну, соціальну, правову державу. джерелом влади в Україні є український народ. Державна влада має забезпечувати основні права та створювати правову базу для вільного та безперешкодного розвитку людини у відкритому суспільстві. Конституція України має демократичний характер і її належне застосування є важливим фактором стабільності та сталого розвитку українського суспільства. Держава не може стояти над людиною, а має бути допоміжним інструментом у забезпеченні людиною своїх потреб. Дії держави мають бути публічними та відкритими для усіх громадян. Влада в Україні має бути політично відповідальною перед громадянами. Демократія Демократія є безальтернативною необхідною умовою розвитку людини. Політичний устрій України має базуватися на нормах демократії, які повинні використовуватися при врегулюванні суспільних відносин на основі поваги до універсальної системи основних прав і свобод людини. Розвиток демократії у суспільстві має здійснюватися на основі постійного, гласного та доступного соціального діалогу з проблемних питань суспільства. Демократична держава зобов’язана співпрацювати з громадянами і заохочувати їх до цієї співпраці. Життєздатна демократія вимагає співучасті громадян у громадських дискусіях та політичних рішеннях. Якість демократії вимірюється ступенем і формою їхньої співучасті у рішеннях та системах контролю. Громадяни мають перед державою обов’язки та права. До них належить, зокрема, право бути вислуханим, право на сприяння та швидке розв’язання всіх їхніх питань, право на інформацію та захист. Дії та наміри органів державної влади, посадових осіб повинні бути гласними та відкритими для всього українського суспільства і спрямованими на захист інтересів українського народу. Дії спецслужб мають здійснюватися в рамках Конституції та чинного законодавства. Статус державного службовця має стати важливим чинником гарантій правової держави і політичної стабільності. Небезпеку для українського народу і самої держави становлять важкозрозумілі та непрозорі закони й підзаконні акти. Разом з тим, часті зміни нормативної бази не повинні підривати правову стабільність у державі. Взаємозв’язок і поділ влад. Нажаль в Україні нема прозорого і чіткого розподілу повноважень законодавчої, виконавчої та судової гілок влади. Законодавча влада має бути справді представницькою та дієвою, виконавча влада має бути негроміздкою і ефективною, судова – незалежною. Законодавча й управлінська діяльність та правосуддя мають відповідати вимогам демократичних законів. Усі гілки влади в рамках своїх повноважень взаємодіють між собою. Місцеве самоврядування. Самоврядування є демократичним інститутом правової держави та невід’ємною складовою громадянського суспільства. Децентралізація державного управління – єдино прийнятний шлях запобігання конфліктам між органами державної влади та органами місцевого самоврядування. На реґіональному (обласному і районному) рівнях органи державної влади мають здійснювати лише загальнодержавні функції управління і такі функції, які не можуть самостійно здійснювати органи місцевого самоврядування. Всі інші повноваження мають бути віднесені до компетенції органів місцевого самоврядування відповідного рівня. Влада в Україні має бути політично відповідальною перед громадянами, тобто політичні сили, які здійснюють владні повноваження, повинні мати чітку ідентифікацію і заявляти про це публічно. Діяльність політичних партій мусить бути відкритою для суспільства та громадян, які бажають реалізувати свої здібності в політичній системі України. Духовність як основа буття українців. Український народ, який тривалий час перебував у колоніальному становищі, впродовж віків зберіг моральні чесноти, працьовитість, миролюбність та інші ознаки національної самобутності. Саме духовна основа буття українців давала їм можливість виживати на довгому історичному шляху до незалежності під постійною загрозою нищення його ідентичності, до якого постійно вдавалися великі світові імперії. За тривалі роки існування в неволі українці зберегли і донесли до сьогодення великі духовні скарби, надбані і примножені багатьма поколіннями. Історія, спосіб мислення, родовід, фольклор, звичаї та обряди, національна символіка, прикмети й вірування, світогляд, мова та писемність, народна міфологія, народна творчість, музичність і співучість тощо – усе це є складовою органічної цілісності, якою є духовна культура народу. Нині тисячолітня духовна спадщина українського народу, на жаль, залишається упослідженою, без постійної уваги та підтримки. Історичні скарби України повинні досліджуватися, вивчатися та бути надбанням усього українського народу. На цих скарбах має будуватися, зокрема, навчальний процес, починаючи з дошкільних закладів. Український народ володіє безцінною духовною скарбницею, яка за бережливого її використання вселятиме в людей гордість за свою історію та впевненість у майбутньому. Українська мова – вагомий чинник консолідації суспільства. Українська мова – державна мова, що визначено Конституцією України, і цей статус має бути правовою гарантією від подальшого її нищення та зросійщення українців, що здійснювалася впродовж багатьох століть. Державна мова - один із головних атрибутів держави. Тому загроза державній мові має розглядатися як загроза національній безпеці Української держави. Нині українська мова, мова основного етносу України, потребує не лише законодавчого захисту, а й подальшого розвитку в усіх сферах життєдіяльності. Треба поважати мови корінних народів і національних меншин, що проживають в Україні поряд з українцями, визнаємо і поважаємо їхні звичаї, культуру, розцінюємо їх як національне надбання. Українська мова має стати мовою міжнаціонального спілкування в Україні. ЗМІ в Україні повинні стати переважно україномовними – відповідно до національного складу населення в нашій державі. Мовна політика держави повинна бути спрямована на те, щоб книговидання та інша друкована продукція українською мовою стали конкурентоспроможними. Наука – основа розвитку українського суспільства. Важливою передумовою існування та прогресу українського суспільства є розвиток вітчизняних наукових технологій задля розв’язання найскладніших проблем нашого часу. Український народ відзначається високою освіченістю. З огляду на сучасний стан матеріальних та духовних ресурсів в Україні, успішний науковий і технологічний поступ може відбуватися лише в рамках міжнародної кооперації. Міжнародна мережа університетів, системна розбудова мережі досліджень, участь у дослідницьких та індустріальних програмах є передумовами інноваційної діяльності, що забезпечить Україні конкурентоспроможність на міжнародному рівні. Треба підтримувати прогрес у науці й техніці для якісного розвитку суспільства. Але прогрес не повинен ставити під загрозу сталий розвиток природи та життя наступних поколінь, а також принижувати людську гідність. Наука в Україні потребує нової організації, яка відповідала б сучасним вимогам економіки, виробництва, конкурентоспроможності України на світовому ринку. Наука має отримати належне та безперебійне фінансування. У найкоротший час наукові інститути мають бути технічно переоснащені, що дасть змогу проводити наукові дослідження на сучасному технічному рівні. Тільки через розвиток науки Україна зможе стати конкурентною у світі країною, яка викличе партнерський інтерес у європейському та світовому співтоваристві. Освіта – засіб виховання людської особистості. Освіта повинна забезпечити всебічну підготовку людини до життя, виробити у неї навички систематичної цілеспрямованої праці, розвинути розумові й фізичні здібності, прилучити до духовних надбань рідного народу та світової цивілізації. Освіта має будуватися на засадах гуманізму, демократичного світогляду та національної самосвідомості, доброзичливого ставлення до інших народів. Навчальний процес, незалежно від специфіки чи пріоритетності навчального закладу, має обов’язково включати вивчення і безпосереднє залучення через різноманітні форми виховної роботи національної історії, культури, звичаїв та інших складових духовної спадщини українського народу. Освітянські заклади мають бути добре технічно й методологічно оснащені, а викладання має відбуватися державною мовою і на сучасному технічному рівні. Середня освіта в Україні має бути безкоштовною. При цьому не виключати існування приватних платних навчальних закладів, де навчання може вестися за затвердженими програмами і під контролем держави. Навчання у вищій школі може здійснюватися за власні або за бюджетні кошти. Випускники, які навчалися за бюджетні кошти, повинні отримати гарантоване робоче місце і, відповідно, відпрацювати за державним призначенням. В Україні повинна діяти мережа закладів для осіб, які потребують соціальної реабілітації (сироти, інваліди, діти з вадами зору, слуху тощо). Такі заклади мають існувати на повному бюджетному утриманні. Культура – джерело духовності. Сучасна українська культура, вияв і носій духовної спадщини українського народу, існує і розвивається як складова світової культури. Відповідальна її місія полягає у збереженні і примноженні скарбів української духовності, національних цінностей, які мають бути передані наступним поколінням українців. Її теперішнє завдання – створення, через теле- та кінопродукцію, засоби масової інформації, мережу культурних закладів (бібліотек, музеїв тощо), громадських організацій повноцінного національно-культурного середовища, яке сприяло б гармонійному розвитку особистості, вихованню патріотичних почуттів українців. Вагомим чинником має стати розвиток професійного мистецтва в різних його проявах і напрямках; воно покликане продемонструвати українцям самим та іншим народам високий рівень природного таланту українського народу. Важливою змістовою метою культурної політики України має стати утвердження української ідентичності в Європі, виявлення духовного потенціалу нашої країни, а також розвиток культури етнічних груп в Україні та українських меншин в інших країнах. Державна підтримка культури не повинна обмежувати творчу незалежність діячів культури. Підтримка культури має бути не лише справою держави; потрібно всіляко заохочувати приватних спонсорів, зокрема шляхом запровадження податкових пільг. Церква Влада має сприяти розбудові Церкви як духовного храму суспільства. Досвід інших країн переконливо засвідчує, що віра в Бога і Церква є дієвим і могутнім чинником, здатним об’єднати народ, зробити його морально здоровим і сильним, забезпечити йому демократичний поступ і сталий розвиток Людина і сім’я. Пологи в Україні мають бути безкоштовні і на належному рівні медичного забезпечення. Держава повинна підтримувати тих, хто виховує дітей, або доглядає людей похилого віку. Державна підтримка має здійснюватися на засадах субсидіарності. Вирішення проблем сім’ї має здійснюватися через відповідні державні механізми забезпечення старості. Відмова від професійної діяльності на користь повноцінного виконання завдань сім’ї має знайти відповідне визнання у суспільстві. Діти, молодь. Діти – це радість життя, продовження роду, майбутнє. Діти потребують захисту, притулку та ціннісної орієнтації, які їм можуть бути надані передусім матір’ю і батьком. Життя в сім’ї створює найкращі передумови для різнобічного розвитку дитини. Держава повинна через освітні, соціальні, адміністративні та розважальні заклади забезпечити сприятливі життєві умови для дітей. Молодь є важливою складовою нашої партії і нашим найважливішим партнером. Ми пропонуємо молодим людям атмосферу свободи та стимулювання до самостійного розвитку. Нашим ідеалом є молода людина, яка поважає традиції українського народу і водночас критично ставиться як до надмірного консерватизму, так і до швидких змін. Молоді люди мають на власну відповідальність формувати сфери свого життя, розвивати здатність до розв’язання проблем і конфліктів та творчо й толерантно брати участь у подальшому розвитку суспільства. У людей з дитинства має виховуватися почуття відповідальності і за подальшу долю своїх батьків, рідних та суспільства. У молодих людей мають виховуватися патріотичні почуття любові до свого міста, краю, України. З малих років людина має відчувати свою причетність до розвитку суспільства та свою можливість змінювати на краще наше буття. В Україні мають зникнути такі явища, як безпритульність дітей та підлітків, бурлакування, жебракування та інші явища, які створюють підґрунтя злочинності. Відповідальність за розв’язання цих питань цілковито лежить на владі. Літні люди. Літні люди не повинні відчувати труднощів у відпочинку й лікуванні, догляді і задоволенні своїх життєвих потреб. Соціальна захищеність людини похилого віку має передбачатися, починаючи з її перших кроків продуктивного життя. На це має бути спрямована вся система соціальних стандартів і гарантій. Люди похилого віку, які з різних причин мають труднощі в своєму існуванні, повинні отримувати підтримку з боку влади. Новий образ літньої людини – це впевненість у поважній старості, а не страх перед хворобами й самотністю. Якість життя у зрілому віці має включати відповідні до віку житлові умови, забезпечення харчуванням, необхідні побутові послуги, догляд та продовження участі у суспільному, духовному й культурному житті. Ні держава, ні сім’я поодинці не можуть забезпечити усього необхідного літнім людям, які потребують догляду. Інваліди. Людська гідність не залежить від працездатності, віку чи стану здоров’я. Люди з фізичними вадами є частиною нашого суспільства і, отже, мають право на визнання з його боку. Вони не повинні розглядатися тільки як об’єкт догляду, а мають сприйматися як рівноправний партнер. Соціальна правова держава зобов’язана підтримувати необхідні щодо цього заходи і долати існуючу дискримінацію. Особлива підтримка та сприяння інвалідам є не лише покликанням громадських установ, а й частиною відповідальності кожної людини, спільноти. Партнерство, людяність і солідарність повинні стати покликанням усіх людей. Якщо інвалід має змогу брати участь у продуктивній праці, навіть обмеженого діапазону, він повинен отримати таку можливість. Інваліди не повинні відчувати дискомфорту в повсякденному житті, перебуванні в людних місцях, транспорті тощо. Інваліди-підприємці повинні мати пільговий режим оподаткування порівняно з аналогічною працею інших громадян. Влада має допомагати і сприяти інвалідам у зайнятті фізичною культурою і спортом, культурно-мистецькою діяльністю тощо. Інваліди мають відчувати себе повноцінними громадянами українського суспільства. Створення робочих місць. Проблеми зайнятості населення, створення робочих місць мають стати головною турботою влади на всіх її рівнях. Робота повинна бути доступною для всіх, хто хоче працювати. Найбільшим ресурсом зайнятості населення має стати розвиток підприємництва, малого й середнього бізнесу. Влада зобов’язана зняти усі перешкоди на шляху продуктивної ініціативи людей. Ніхто не може бути примушений до роботи, яка перевищує його можливості. Праця – важливий елемент людської гідності та утвердження особистості. Система допомоги безробітним повинна сприяти збереженню кваліфікації людини або можливості їй оволодіти новою професією. Держава має дбати про створення нових робочих місць, навіть якщо такі робочі місця не будуть мати високої прибутковості. Влада зобов’язана планувати розвиток територій і спрямовувати будівництво нових потужностей та інвестицій у території, де існує великий рівень безробіття. Пенсії. Система пенсійної забезпеченості повинна мати диверсифікований характер, тобто поряд з пенсійною системою повинні існувати системи добровільного страхування, системи накопичення, кредитування та інші системи збереження коштів для отримання їх у похилому віці. Здоровий спосіб життя - здорове суспільство. Лише фізично й духовно здорове покоління українського народу здатне вижити й успішно конкурувати в сучасному світі. Здоров’я – елементарна потреба кожної людини. За збереження здоров’я насамперед відповідає кожен зокрема. Доступ до медицини та її закладів має гарантуватися кожному, незалежно від його фінансової спроможності, соціального статусу та місця проживання. Розвиток науково-медичного потенціалу та заходи щодо боротьби з невиліковними на сьогодні хворобами. Альтернативна медицина, народні методи та засоби лікування можуть розумно доповнювати академічну фахову медицину. Медичне страхування має бути обов’язковим, як і вільний вибір лікаря та вільне здійснення лікарської професійної діяльності. Питання охорони здоров’я необхідно розв’язувати насамперед через запобігання захворюванням або створення комплексу умов для здорового способу життя. Першопричини усіх захворювань – це погана екологічна ситуація та нервово-стресові умови життя. Тому боротьба за чисте довкілля, проти забруднення повітря, води, ґрунтів через недбале або хижацьке поводження з природою має стати предметом турботи всіх громадян, громадських організацій і влади. Система охорони здоров’я повинна бути реформована таким чином, щоб людина була економічно зацікавлена у здоровому способі життя. Безпека. Створити суспільство, у якому всі можуть вільно пересуватися і безпечно почуватися. Життя, свобода і власність мають ефективно охоронятися як найголовніші правові цінності. Держава зобов’язана ефективно утверджувати право. Здійснення державою монопольних владних повноважень повинно відповідати праву й закону. Це означає не державне всевладдя, а максимальну правову безпеку громадян. Держава має послідовно й ефективно поборювати усіма правовими засобами насилля і злочинність. Особливу загрозу для українського суспільства становить корупція, викорінення якої вимагає спеціальних зусиль. Виконавча влада і юстиція повинні отримати в розпорядження всі необхідні інструменти для виконання цих завдань. При цьому вони залежать від підтримки всіх громадян. У своїй поведінці кожен громадянин несе відповідальність за внутрішній мир у країні. Треба щоб правопорушення каралися оперативно й послідовно. Багаторічні юридичні процеси підривають довіру громадян до правової держави. Економіка. Здорова економіка є однією з найважливіших передумов для добробуту і благополуччя в країні. Домінуючою економічною основою українського суспільства має бути приватна власність та ринкова економіка. Приватна власність і конкуренція є найважливішими принципами соціальної ринкової економіки. Політичний та економічний порядок у державі мусить сприяти волі кожної окремої людини до праці. Без забезпечення міжнародної конкурентоспроможності української економіки з виваженим співіснуванням малих, середніх та великих підприємств держава не зможе виконати свої зобов’язання ні перед своїм власним народом, ані перед міжнародним співтовариством Ринкова економіка України повинна мати також екосоціальний характер і базуватися на принципах свободи, самовіддачі, відповідальності та солідарності. Вона пов’язує волю до праці кожного із соціальним балансом у суспільстві та дбайливим поводженням з довкіллям. Екосоціальна ринкова економіка визначається вільним вибором професії та робочого місця, вільним вибором у споживанні, вільною конкуренцією на ринку, вільним прийняттям рішень підприємцями та об’єднаннями за інтересами, а також соціальною справедливістю та довготривалістю дій. Податкова політика. Податки та збори повинні орієнтуватися на податкову справедливість. Оподаткування за віддачею не повинно сковувати приватну ініціативу та продуктивність громадян. Податки, які стягає влада, мають бути помірними і не штовхати громадян до ухилення від їх сплати. Податки мають стимулювати приватну ініціативу та розвиток . Людина, яка відкрила власну справу, не повинна сплачувати податки с заробленного доходу протягом 3 років. Потрібні спрощені системи оподаткування у малому й середньому бізнесі, а також у сільськогосподарському виробництві. Сільське господарство. Найважливішою базою для доходів селян повинно й надалі залишатися сільськогосподарське виробництво. Воно має орієнтуватися на ринок і вдосконалювати продуктивність та конкурентоспроможність сільського й лісового господарства з урахуванням довгострокового збереження довкілля. Працівникам сфери сільського та лісового господарства повинні забезпечуватися соціальні гарантії та можливість участі в загальному розвитку добробуту країни. Конкурентоспроможність сільсько- та лісогосподарського сектору переробки і збуту слід підвищувати для забезпечення робочих місць та ціноутворення. Особливу увагу слід приділяти якості виробництва – від переробки до збуту. Колективні структури слід пристосовувати до сучасних умов ринку. Слід особливо зважити на вдосконалення інфраструктури, створення робочих місць у сільськогосподарській переробній галузі. Можливості нових комунікаційних технологій для децентралізації ринку праці слід цілеспрямовано використовувати в інтересах аграрних реґіонів. Енергетика. Господарювання неможливе без використання енергії. Держава та економіка повинні докладати спільних зусиль для забезпечення нашого народного господарства енергоносіями та сировиною. Кожен громадянин зобов’язаний використовувати енергію ощадливо. Енергетична політика повинна мати за мету забезпечення альтернативних джерел енергоносіїв та їх ефективне використання. Екологічно безпечним і самовідновлюваним енергоносіям, таким як вода, біомаса, сонце, вітер, має надаватись особливе значення. Енергетична політика держави повинна бути спрямована на забезпечення енергетичної незалежності України, диверсифікацію джерел та шляхів постачання енергоносіїв. Приватна власність. Кожна людина вільна у виборі своєї діяльності, якщо це не заважає іншим людям та не створює небезпеки для суспільства. Приватна власність є священна і недоторканна. Село та Бизнес Потрібно надати розвиток малого та середнього бізнесу як фундаментальної складової соціальної ринкової економіки. Треба підтримувати фермерську систему господарювання на селі, а також інші приватні форми господарювання на основі фермерства. Соціальна спрямованість Влада зобов’язана створити стабільні умови функціонування цивілізованої ринкової економіки та забезпечити соціальний захист громадян. В Україні повинен діяти стандарт мінімальної заробітної плати – мінімальна погодинна тарифна ставка, яка має узгоджуватися зі стандартами прожиткового мінімуму. В Україні має діяти сучасна система пенсійного, соціального та медичного страхування. Українським громадянам мають бути доступні банківські кредити та системи грошового накопичення. В Україні має діяти розвинутий фондовий ринок, через який громадяни можуть долучатися до інвестицій в економіку. Ринкова економіка, як і приватна власність, не може бути самоціллю, а має стати генератором постійного зростання добробуту всього населення за особистої зацікавленості у цьому кожного громадянина. Потрібно виступати за сприяння і розвиток внутрішнього ринку як гарантії стабільності економіки. Водночас Україна повинна створювати реальну конкуренцію на зовнішньоторговельних ринках. Українське військо та військова доктрина. Україні потрібна професійна армія з сучасним технічним оснащенням, виховану на традиціях українського козацтва. Кадрове й матеріальне забезпечення Збройних Сил України має уможливити виконання безпеково-політичних завдань. Вирішальною тут повинна бути їхня військова дієздатність. Технічне переоснащення української армії має супроводжуватися військовими замовленнями на виготовлення техніки українськими виробниками або на основі співробітництва з іншими країнами. Україна та Європейський Союз. Європейський Союз став могутнім об’єднанням економічно розвинутих, демократичних держав Європи, великим сучасним і добре організованим ринком. Тому рух України до Європейського Союзу, до його високих стандартів демократії є шляхом до якісно іншого рівня економіки України та добробуту її громадян. Чесна, порядна й патріотична влада – ось головний чинник, який може розкрити, помножити потенціал країни та взяти курс до Європейського Союзу. Україна - Безпека Безпека України в об’єднаній Європі є складовою безпеки усієї Європи. Україна також повинна робити свій посильний внесок у безпеку Європи. Наші безпекові зусилля мають здійснюватися також у рамках членства України в НАТО. Членство України в Альянсі разом з іншими індустріально розвинутими державами, зокрема з такою найпотужнішою в світі наддержавою, як США, є найоптимальнішим безпековим вибором. Адже захищатися власними силами від будь-якого можливого військового нападу, відмовившись від колективної безпеки, для України було б набагато дорожче і менш ефективно. Вступ України до НАТО не тільки як можливість долучитися до колективної безпеки в Європі, а й як можливість піднести на якісно інший рівень демократію, економічний та військовий потенціал України. Україна як європейська країна конче зацікавлена у стабільності на континенті, а також у своїй участі в підтриманні цієї стабільності. Тому вступ України до НАТО є не лише бажаним, а й стратегічно важливим та надзвичайно необхідним кроком. УКРАЇНА ЦЕ НАША КРАЇНА . А КРАЇНА ЦЕ Є НАРОД.