Проблема: відсутність правового захисту та соціальних гарантій з боку держави для громадян, які проявляють нетерпимість до корупції та порушення трудових прав з боку працедавця. Недотримання судами встановленого Законом терміну вирішення трудових спорів 1 місяць і, як наслідок, затягування у розгляді на місяці і навіть роки, відсутність механізму притягнення до відповідальності посадових осіб, причетних до незаконного звільнення працівника (навіть у випадку наявності рішення суду, яке набрало  законної сили).

Вирішення: ставлю перед собою завдання створити громадський фонд  для всебічної  допомоги тим громадянам, які стали на нелегкий шлях боротьби за свої трудові права. Дуже хотілося б, аби до цього фонду долучилися провідні громадські організації України, журналісти, телеканали для всебічної допомоги активним громадянам, що мають нетерпимість до беззаконня та корупційних дій з боку працедавців. Адже, як правило, там, де є суспільний резонанс та увага журналістів, закони починають діяти, судді приймають справедливі рішення.

Шляхи реалізації: крім участі в проекті «Нові лідери», свою ідею також просуватиму через «Бюджет громадських ініціатив» Вінницької міської Ради: http://gromada.vmr.gov.ua/Lists/InfoAbout/ShowContent.aspx?ID=1 .

У випадку підтримки мого проекту з боку громадськості Вінницька міська рада, за умовами конкурсу, фінансування бере на себе. У такому випадку термін реалізації даного проекту – 2019 рік.

Однак хочу зазначити, що насправді даний проект не потребує значного фінансування – адже він розрахований не на благодійну допомогу активним громадянам, а, в тому числі, на допомогу у працевлаштуванні за рахунок співпраці із державними, комунальними та приватними підприємствами.

Як приклад необхідності даного фонду для тих, хто бореться за свої трудові права, наведу власний: через звільнення із ПАТ "Укртрансгаз" 12 квітня 2016 року моя сім’я опинилась на грані виживання – адже двоє маленьких дітей і дружина у декретній відпустці були повністю на моєму утриманні. Державний центр зайнятості, куди я звернувся із приводу роботи, з найбільш оплачуваних у них вакансій запропонував мені лише вантажника із зарплатнею близько 5000 грн. при тому, що моя середня зарплата на момент звільнення складала понад 9000 грн! Оскільки працювати вантажником я не міг за станом здоров’я, то від послуг центру зайнятості довелось відмовитись. Перше судове рішення по справі було лише через 6 місяців – 11 жовтня 2016 року, однак ПАТ "Укртрансгаз" фактично проігнорував його, і мене було відсторонено від роботи без збереження заробітної плати, а через рік відсторонення - знову звільнено! Зрозуміло, що маючи у трудовій книжці дві відмітки про звільнення за статтею, я не дуже цікавлю потенційних роботодавців…

Тому одним із завдань для свого проекту я також ставлю своєрідне «відбілення» терміну «звільнений за статтею» - адже законослухняні та порядні працедавці мають зрозуміти, що через тотальну корупцію та безправ’я в нашій країні за статтею звільняють усіх непокірних – в тому числі і гарних фахівців.