Моя програмна мета: розвиток життя людини з обмеженеми можливостями, а також пенсіонерів.

1) У нашій країні до сих пір народжуються діти з родовими травмами (в 21 столітті, впевнений, у цивілізованих країнах такого немає, це помилка лікаря 95%). Із некваліфікованими лікарями потрібно боротися.
2) ЖД квитки по пільзі можуть купити ОНЛАЙН тільки студенти і діти. Пенсіонер і інвалід повинні їздити на вокзал зі своїм пенсійним. Це абсурд.
3) Влітку взагалі всі пільги не діють. Виходить, що на літній період усі стають здоровими і молодими.
4) Стоянки зі знаком "інвалід" займають не інваліди, і це при тому, що штраф 1500грн, а поліція на це не як не реагує. Я особисто сам викликав поліцейських, прочекав більше години: ніхто так і не приїхав.
5) Доступність по всій Україні відсутня. Ні в магазинах, ні в аптеках немає нормальних поручнів — я мовчу про пандуси. Навіть на особистому досвіді мені важко перейти дорогу тільки лиш тому, що у нас бордюр більше 20 см, не кажу вже про людей на візку або мам із дітьми.
6) Допомога з житлом для інвалідів взагалі зупинилася, хоча б половина навіть 20% оплачувала держава, вже стало б легше чи почали б давати пільгові кредити.
7) Видача автомобілів для інвалідів теж зупинилася. Мені довелося брати кредит на загальних підставах, щоб купити собі авто.
8) Взяти людину з інвалідністю на роботу — це взагалі катастрофа. Підприємець вважає: якщо ти маєш групу, навіщо тобі сплачувати повну ставку? Досить і 0,3 ставки, а це 500грн. 
9) Комісія МСЕК вбиває: навіщо людям без ніг або з діабетом проходити МСЕК кожен або через рік? 

Це те, із чим зіштовхуюсь не тільки я. Про це потрібно говорити на телебаченні, писати. У нас немає такого лідера в наших верхах. Можливо, їм став би я.