Пащенко Ярослав

Вік

Донецька

Добропілля

Біографія

Освіта

1992 - 1995 рр. - Слов’янський міжнародний інститут управління, бізнесу та права, спеціальність: економіка.

1996 - 2002 рр. - Донецький національній університет (із відзнакою), спеціальність: історія.

2004 - 2007 рр. - Дніпропетровський регіональний інститут державного управління НАДУ при Президентові України (із відзнакою), спеціальність: державне управління.

Досвід роботи

Працював слюсарем, учителем історії, начальником відділу маркетингу.

Із 1997 по 2008 роки – робота на державній службі: 5 років спеціалістом служби у справах неповнолітніх районної держадміністрації, 6 років начальником відділу організаційно-кадрової роботи районної держадміністрації.

Із 2010 по 2017 роки працював на підприємствах вугільної промисловості: керівником департаменту з управління персоналом збагачувальної фабрики, начальником відділу компенсацій і пільг вугільного об’єднання, керівником департаменту з управління персоналом шахтоуправління, заступником директора із сервісів шахтоуправління.

Із 2017 року координатор громадського руху «Об’єктивність».

Із огляду на важливість теми, одна з моїх публікацій в українських виданнях: http://prochurch.info/index.php/news/more/52058?_utl_t=fb.

Стратегічні

Ідея змін

Програмною метою є реалізація стратегії трьох послідовностей:

1. Духовне об’єднання України.
2. Досягнення Україною найвищого індексу процвітання (за 9 напрямами: якість економіки, бізнес-середовище, державне управління, освіта, охорона здоров'я, безпека і захищеність, особисті свободи, соціальний капітал, навколишнє середовище).
3. Повернення до складу України непідконтрольної частини Донбасу та Криму.

Втілення стратегії у життя передбачає дії:
1. Моралізація політики і державного управління, що полягає у двох аспектах:

суспільство створює і підтримує умови, за яких політичний діяч/держ. управлінець у разі скомпрометованості подає у відставку під тиском громадян або добровільно;
політичний діяч/держ. управлінець, який скомпрометував себе, добровільно приймає рішення про відставку, розуміючи невідворотність тиску з боку суспільства.

Критеріями скомпрометованості є:

«замішаність» у корупційному скандалі за наявності об’єктивних підозр і неможливості їх відкинути;
нездатність пояснити джерела походження майна, що перебуває у володінні;
некомпетентність на своєму посту/посаді;
обман суспільства з боку політика/управлінця.