Голова Громадської організації «Справа принципу», правозахисник.
«Не цурайся робити те корисне, до чого інші неохочі», - із таким принципом ще студентом розпочав громадську діяльність.
У 19 років став першим у Дніпрі студентським мером. У 21 рік очолив педагогічний колектив дитячого оздоровчого табору.
У 24 роки уже був виконавчим директором одного із найбільших підприємств-автоперевізників Дніпра.
Брав участь у виборчих кампаніях як керівник штабів різного рівня.
Був активним учасником Помаранчевої революції 2004 року та Революції Гідності 2013 року.
Наразі позапартійний і не підтримую зв’язків із жодною існуючою політичною партією. Вважаю, що українське суспільство потребує принципово нової політичної сили – незаплямованої корупцією та побудованою виключно за принципами компетенції та ділової хватки. Ніколи не був ані депутатом, ані чиновником.
«Глобальна фінансова криза» змусила освоїти нову професію – став правозахисником.
Почав із захисту себе, потім друзів та знайомих, і наразі вже десять років захищаю в судах бізнесменів та звичайних людей.
У 2015 році очолив створену одеситами громадську організацію «Справа принципу», яка захищає права споживачів фінансових послуг від зловживань з боку банків та колекторів.
Захищаючи права споживачів фінансових послуг, брав участь у організації заходів на підтримку прийнятого у трьох читаннях Верховною Радою законопроекту, що повинен був урегулювати конфлікти десятків тисяч українських родин із банкірами, у яких вони отримали валютні кредити.
Найбільшою акцією тоді був багатотисячний мітинг біля Адміністрації Президента, який продовжився ходою, що розтягнулась на всю довжину київського Хрещатику. На жаль, президент не почув громадськість і, всупереч власній передвиборчій обіцянці, наклав вето на той законопроект.
Саме тоді зрозумів, що судів та мітингів замало. Треба системно виправляти законодавчі помилки влади, продиктовані чи то передвиборчим популізмом, чи то корупційним лобізмом.
