На минулому тижні були проміжні результати двох глобальних проектів, реалізованих в інтересах ветеранів АТО.
Перший – це публічний запуск проекту Житомирського "Дому ветерана" у стінах Верховної ради, другий – Фестиваль вакансій для ветеранів АТО.
Обидва заходи – мегазусилля, спрямовані на соціалізацію ветеранів. Про що мова. Ветерани україно-російської війни – люди соціально активного віку, досвідчені, патріотично високо вмотивовані, носії унікальних знань та навичок.
В цілому в Україні було видано більше 300 тисяч посвідчень УБД. З великим скрипом почала працювати державна бюрократична машина, задарюючи кожне УБД пільгами (земля, безкоштовний проїзд, пільги на послуги ЖКГ тощо).
Країна, яка вже зіткнулась із мільйонними аудиторіями "дітей війни", "чорнобильців", "афганців" сьогодні починає рахувати копійки у кишені для ветеранів АТО. В цьому вся порочна сутність пострадянської недореформованої системи соціального захисту. Це – об’єктивно, без #зради і #перемоги. Саме тому, ми говоримо, що такі підходи у нашому випадку – хибні, некоректні і навіть порочні.
Ми не можемо дозволити собі "втратити" для держави ветеранську аудиторію, перетворивши їх на банальних реципієнтів соціальних послуг. Ці люди мають розвивати країну, формувати ВВП, бути прикладом і героями для молоді!
І саме тому, ми працюємо у рамках проектного офісу створення міністерства у справах ветеранів, розуміючи, що така наша діяльність не буде схвалене однозначно позитивно більшістю тієї аудиторії, до думки якої ми прислухаємось.
Принцип "ветеран для ветерана" - рушійна сила всіх змін Цей принцип є базовим для усього комплексу методів, спрямованих на соціалізацію ветерана. Концепція Дому ветерана – по суті комунікаційна платформа. Мало хто з ветеранів готовий визнати, що у нього є проблеми с психологічною адаптацією та пройти відповідний курс зі спеціалістами.
Саме тому, головне завдання волонтерсько-ветеранської команди буквально за руку привести таких ветеранів у цей простір та надати йому увесь комплекс допомоги (від медичної та психологічної реабілітації, до юридичних послуг та пропозицій з працевлаштування чи освіти).
Окремо жоден із цих механізмів не спрацьовує на 100%. Боєць, який вийшов із умовної Промки, навіть пройшовши базові …надцять годин роботи з психологом, зовсім не гарантовано буде позбавлений ПТСР.
В принципі слід розуміти, що війна у душі, серці український ветеранів та мізках ніколи не зникне. Але якщо ми говоримо про психологічну реабілітацію, слід чітко усвідомлювати, що це робота не тільки адресна із ветераном, але і обов’язкова сімейна терапія, і групова робота у середовищі побратимів.
Одночасно з цим, відбувається і комплекс заходів із медичної реабілітації. Сьогодні ще не існує узагальненої статистики по медичних проблемах бійців і ветеранів. Але перебування на передовій в умовах постійних бойових дій – це серйозний негативний вплив на людський організм.
Прийнято вважати, що 3 постріли із РПГ – гарантована контузія. Робота кулеметника у закритому приміщенні (в умовах міських боїв – це найпоширеніша практика) – 15 хвилин і та сама контузія та отруєння пороховими газами.
А додайте до цього проблему з гепатитом, звичних прикладів антисанітарії – і вийде картина досить критична. Після умовної медичної та психологічної реабілітації, ветеран може бути готовим до працевлаштування. Не раніше.
До речі, як показує емпіричний досвід психологів, успішність реабілітаційних заходів визначається бажанням ветерана кардинально змінити свій довоєнний фах. Багато хто із "успішних виключень" ідуть вчитись на додаткові спеціальності, змінюють фах, створюють власний бізнес. Так от завдання умовного ветеранського простору в тому, щоби ветеран просто захотів все це зробити. Це досить затратний проект – і ресурсно і психологічно. Швидкого результату ніхто не гарантує. Тому захистити такий проект у середовищі тих, хто приймає рішення було непросто.
У нашому випадку ми "танцювали" з місцевою владою досить довго. І це при тому, що у нас досить конструктивні відносини з міським Головою Житомира Сергієм Сухомлиним.
Детальніше за посиланням.
