За словами Єгора Чернєва, останнім часом і Президент, і Прем'єр-міністр люблять хизуватися цифрами зростання частки ІТ у ВВП і експорті. Показники справді вражаючі - + 25-30% на рік.
Але тут потрібно відзначити, що ці темпи досягаються скоріше не завдяки, а всупереч діям держави.
- І якщо ми подивимося на структуру експорту ІТ, то побачимо, що левова частка - це аутсорсинг. А що це означає? Все правильно, наші світлі голови створюють продукт з високою доданою вартістю для економік інших країн. А тому не бачимо ми ні високих доходів українських компаній, ні податкових надходжень від високомаржинального бізнесу, ні, що, мабуть, найголовніше, розвитку інновацій і зростання конкурентоспроможності нашої економіки. Максимум, чим задовольняється бюджет - податки з доходів програмістів, що, зрозуміло, не зрівняється з доходами умовного виробника програмного забезпечення в США, для якого цей програміст пише код.
Тобто в сухому залишку маємо талановитих виконавців. І це дуже здорово, але мало. Для розвитку інноваційної економіки необхідні ще й інноваційні підприємці. І ось тут у нас провал. На майже 130 тисяч програмістів у нас всього близько 3 тис. стартапів. А адже саме в стартапах часто народжуються проривні технології. Візіонери створюють майбутнє, а їх якраз нам і не вистачає.
Нам потрібно ростити власних підприємців, які будуть мислити масштабами зміни індустрій, а не чистоти написаного коду. Нам необхідно розвивати так званий "ген" підприємництва. І тут є кілька шляхів вирішення цієї проблеми.
- По-перше, необхідні зміни в системі освіти. При чому на всіх рівнях - від школи (а, можливо, і дитячого садка) до університету. Майкл Барбер, відомий реформатор британської освіти, вивів формулу гарного шкільного навчання = етика (знання + мислення + лідерство). Саме ці принципи застосовуються зараз в навчанні в Британії, Сінгапурі, Південній Кореї, Китаї. І саме ці системи освіти визнані найкращими в світі.
Акцент робиться на soft skills, які є основою підприємницької діяльності. Тобто зі шкільної лави повинні прищеплюватись навички ефективних комунікацій, лідерства, взаємодії. Етика привчає до толерантності, а значить, до прийняття різних точок зору і більш широкому кругозору, який розвиває креативність.
Крім того, підхід до знань повинен бути практичним: де і як конкретно дитина в майбутньому застосує теорему Піфагора чи закони Ньютона. Це дає прив'язку до реальності, що в наслідку (в разі, наприклад, наукової діяльності) виливається в прикладні інновації, а не просто теоретичні дисертації. Пізніше разом з обов'язковими дисциплінами як базова повинна викладатися і фінансова грамотність. Все це закладе основу для майбутніх поколінь підприємців.
- Але ж є і нинішнє покоління. І тому, по-друге. З часів Адама Сміта в формулюванні принципів ринку, взагалі-то, нічого не змінилося і це все також рівновага попиту і пропозиції. І логічно припустити, що, якби ми мали більший попит на інноваційне підприємництво, у нас і пропозиція була б вищою. І якщо з зовнішнім ринком все досить складно через високу конкуренцію та домінування розвинених країн, але на внутрішньому ринку у нас є великий нереалізований потенціал.
У відомій потрійній спіралі Ісковіца інноваційна економіка розвивається через взаємодію держави, університету (читай: науки та інноваційних команд) і бізнесу. В різні часи і в різних країнах роль держави змінювалася від регулятора правил до замовника. В СРСР ця модель теж працювала, тільки замість бізнесу були держпідприємства, а роль постачальника інновацій грали НДІ.
В Ізраїлі драйвером комерціалізації винаходів є університети, які працюють в тісному контакті з профільними галузями економіки. І, як правило, дослідники університетів знають потреби ринку і мають досвід роботи в індустрії. Університети ж займаються і трансфером технологій. Тобто цілком замкнутий цикл, в якому народжуються інновації, що відповідають потребам економіки, а потім ще й експортуються.
Сьогодні в Україні, за даними Держстату, 3875 державних підприємств, більшість з яких глибоко збиткові. Більше 80% основних фондів, згідно з тим же Держстатом, зношені. Зрозуміло, що більшість з них потрібно ліквідувати або приватизувати, але ті, які залишились, точно вимагають модернізації. І в світі, де вже Індустрія 4.0 крокує семимильними кроками, залишатися в 3-м - 4-м технологічних укладах просто неприпустимо.
- У нас є великий потенційний внутрішній ринок інновацій, на якому попит буде забезпечений держсектором, а пропозиція - інноваційними командами. Плюси від такої взаємодії порахувати нескладно: зростання ефективності та конкурентоспроможності держпідприємств, зростання інноваційних рішень, деякі з яких, можливо, будуть масштабовані на бізнес або експортовані, зростання кількості робочих місць, розвиток культури інноваційного підприємництва і т.д.
Звичайно, інноваційні команди не будуть працювати безкоштовно. Їм потрібні стимули і фінансування.
І тут є кілька варіантів рішень.
1. Цільові фонди. Чи не найпростіший і досить забюрократизований спосіб. Та й всі закупівлі все одно йдуть через Prozorro, яке все також на 70% оцінює пропозицію по ціні. Але намагатися варто.
2. Український Національний Фонд Стартапів, нещодавно проанонсований паном Гройсманом, запуск якого запланований на осінь цього року.
3. Донорські кошти і гранти. Тут можна згадати про Horizon 2020 і ЄБРР, як мінімум. А там ще пройтися по світу в пошуках засобів.
4. Державно-приватне партнерство. Теж не найпростіший шлях, але при русі держсектора в сторону корпоратизації процес повинен піти значно легше.
5. Інвестування з боку бізнесу, який надалі зможе масштабувати рішення.
6. Ну, і ніхто не відміняв краудфандинг. Тим більше, що зараз блокчейн відкриває зовсім інші можливості.
Розуміючи необхідність і правильність такого рішення, потрібно створювати можливості, за яких держсектор буде взаємодіяти з інноваційними командами. І якщо цього не робить держава, то необхідно робити самостійно.
Що, взагалі-то, вже потроху і робиться. Є, наприклад, Платформа розвитку інновацій, яка допомагає реалізації інноваційних проектів в оборонній сфері. З відкритими даними з держреєстрів працює 1991 року, а iGov, який починався як волонтерський проект, перейшовши в держвласність, продовжить цифровізацію держпослуг.
- Крім цього, зараз створюється більш широка платформа для взаємодії держпідприємств з різних секторів економіки зі стартапами. Завданням цієї платформи буде агрегація стартапів для пошуку інноваційних рішень конкретних проблем державного сектору, які не будуть обмежуватися лише питанням цифровізації і роботи з даними.
Загалом, якщо ми хочемо побудувати світле майбутнє з сильною інноваційною економікою, в якій левову частку буде займати високотехнологічний, а значить, і високомаржинальний експорт, то діяти потрібно вже зараз.
Потрібно розвивати інноваційне підприємництво і внутрішній ринок інновацій. І якщо зміна системи освіти - досить довгий процес, то побудова взаємодії державного сектору з уже існуючими інноваційними командами - цілком реалізована задача в короткостроковій перспективі. Якщо, звичайно, сам держсектор цього захоче.
