- Ми створюємо хаб, який контактує і з громадою, і з учасниками, - каже Іван Омелян.

Комунікабельний, цілеспрямований і завжди з посмішкою на обличчі - такий він і за роботою.

Так, чоловік почав свою діяльність у 2006 році: спочатку педогогом організатором “Артеку”, пізніше координатором руху “Чесно” (2014) у Тернопільській області, а потім керівником Відкритого університету Реформ.

Зараз Іван соціальний тренер та керівник регіонального напрямку в коаліції громадських організацій “Реанімаційний Пакет Реформ”.

Цікавий факт з біографії:

На ІV Всеукраїнському фестивалі “Студентська республіка” був обраний студентським Президентом України. =)

Ми зустрілись одного літнього ранку у скверику недалеко від його роботи.

І ось, Іван на позитиві стоїть перед камерою та з ентузіазмом розповідає передісторію свого проекту “Нові лідери громад”, про перетворення його у держпрограму, про виклики, труднощі і ризики, а також на що витратить мільйон, якщо переможе.

Далі - пряма мова.  

 

Про проект

- Є передісторія. Це був четвертий курс в університеті. Ми з моїм другом одногрупником Миколою сиділи в кімнаті. Думали, як зробити, щоб молоді люди хотіли змінити щось у країні і їм дали таку можливість.

Розуміли, що нас не пустять у міністерство і ми не станемо чиновниками першого рангу найближчий рік. Але знали, що могли б поїхати, наприклад, в якусь сільську раду і зайнятись там економічним розвитком.

Ми тоді закінчували освіту в Харкові на факультеті бізнес управління Харківського гуманітарного університету. Думка про те, що можна створювати такі команди, які б їхали і розвивали села, як на мене, була дуже актуальною.

Ми дуже запалились цією ідеєю, згодом вона припала пилом. Але після 2014 року, коли почалась реформа децентралізації, я зрозумів - ідея має величезний потенціал.

До 2016 року я активно займався освітніми проектами: навчав молодь, розказував, як бути активним, розбудовувати громадські організації, впливати на країну будучи у громадському секторі. У принципі цим зараз займаюсь, але у більшій мірі тоді я займався таким проектом як “Відкритий університет реформ”.

У 2013 році я переїхав до Києва, саме перед революцією гідності. Коли все це відбулось в нашій країні, почались реформи. Коли почалась глобальна нестабільність, я зрозумів, що просто навчати буде замало. Треба, щоб люди багато робили, і створювались реформи на місцях. І тоді проект підняли з полиці, грубо кажучи, пилюку ми здмухнули і почали апгдейтити.

“Нові лідери громад”

Зараз це трикроковий навчальний практичний проект, який допомагає молодим людям, що хочуть змінювати країну там, де ця допомога найбільш потрібна.

Якщо перейти до справи, то ці три етапи наступні:

У першу чергу, ми знаходимо ті громади, які готові до змін. Тобто там, де є політична воля і більшість у громаді готові впровадити громадський бюджет, електронні функції.

Вони готові до того, щоб з молоддю працювали по-іншому. Створити, наприклад, культурний фонд чи займатись великими мистецькими проектами, або запроваджувати корисні фестивалі.

Тобто влада громади готова до таких змін.

Можливо, впровадити серйозні антикорупційні механізми. Політична воля є головним критерієм на першому етапі, коли ми беремо перших учасників - це самі громади.

Другий етап, коли ми під ці громади шукаємо учасників. Основний клієнт - громада.

На даному етапі реалізації мого проекту, ми вже маємо більше п’яти громад. Я поки з ними не заводжу офіційних відносин, жодних меморандумів не підписую, але маю це на меті ближче до осені. Тоді ми почнемо підбір учасників.

Паралельно з підбором громад ми вже почали набір учасників, щоб показати, що проект цікавий як громадам, так і учасникам.

Тобто другий етап - це набір учасників у громади.

 

При наборі учасників, ми звертаємо увагу на три речі.

Перше - чи має людина закінчену освіту - бакалавр або магістр. Друге - чи людина готова до змін. Третє - чи вона має фах або якусь початкову експертність у сфері, в якій вона  хотіла б реалізувати себе.

Наприклад, це може бути молодий юрист, який вже трохи пропрацював або має мінімальний досвід. Він готовий їхати у громаду і займатись конкретною реформою. Допустимо, впровадження якихось антикорупційних механізмів у громаді, щоб всі депутати декларували свої доходи. Або, щоб всі комунальні піприємства, які там є, подавали звіт. І він з юридичної точки зору може це все готувати і впроваджувати у громаді.

На третьому етапі, щоб нівелювати багато потенційних ризиків - ми навчаємо цих людей того, як працює децентралізація, як працює громада.

Під час трьох місяців навчання ми відправляємо їх тричі вже у ту громаду, в яку вони мають поїхати. Вони вивчають ситуацію, живуть там, знайомляться з людьми, з якими вони працюватимуть.

Паралельно з тим навчаються основних практик публічної політики: як впроваджувати, що потрібно робити у процесі і який результат ми хочемо досягнути - це основне.

Держпрограма за і проти

Ця ціль є, але треба спочатку показати, що проект життєздатний на такому маленькому форматі з п’яти громад.

Планую після запуску, можливо навіть перед, зробити перемовини з міністерством регіонального будівництва й інфраструктури, щоб вони звернули увагу на цей проект, подивились, і у другому сезоні - отримати підтримку держави.

Є надія, що у результаті вийде державна програма з підготовки кадрів для громади.

Цим би зараз мала займатися академія при Президентові України - вони готують дипломованих чиновників. Але, на жаль, поки що випускники слабо їдуть працювати у громади.

Я думаю, їх ціль - потрапити в адміністрацію Президента, в Кабмін, у міністерства, облдержадміністрації. Вони не бачать у цьому вигоди для себе.

Я, наприклад, планую поїхати працювати у свою громаду - це Збаразький район. Тому що без досвіду роботи у громаді не можна говорити, що ти можеш керувати регіоном, областю, йти керувати країною.

Вартість проекту     

Я орієнтуюсь, що на однорічний бюджет проекту потрібні 100 тис. доларів.

Частково учасники самі мають шукати кошти. Також гроші підуть на підтримку команди в Києві, яка весь рік підтримуватиме їх.

Якщо проект стане держпрограмою, він вартуватиме менше, тому що багато моментів з фінансування відпаде, також є механізми, які ми можемо здешевити, не втративши в якості.

Потрібно дати незалежність кандидатам, щоб вони могли робити те, що вони хочуть у співпраці з громадою, щоб їм ніхто не нав’язував: держава чи громада.

Інколи, громади не можуть об’єктивно подивитись на те, що потрібно їм поправити. У такий момент учасники з представниками громад випрацьовуватимуть спільний план дій і буде багато компромісів. Я сподіваюсь, ми отримаємо синергетичний ефект від того, що потрібно громаді і що хочуть зробити учасники.

Фінансування      

Фінанси у моєму проекті - це не найслабша сторона.

Будьмо відвертими - у нашій країні зараз є великий запит на нових лідерів, тому мій проект називається “Нові лідери громад”.

Основними союзниками в фінансуванні проекту я бачу саму громаду.

Хоча юридично, ми їх будемо оформлювати, як громадських радників, які мають право працювати у громаді.

Наша мета - залучити донорів і міжнародних партнерів.

Я знаю про проекти за кордоном - спритних експертів відправляли у громади для того, щоб вони вирішували кризові питання.

Унікальність нашого проекту в тому, що ми беремо молодь, яка ще зелена.

Так, вони можливо в чомусь недосвідчені, але в них великий потенціал і мотивація до змін.

Нюанс неповторності у тому, що ніхто не вірить, що учасники можуть прижитися в громаді або, що молода людина захоче, з Києва переїхати у Збараж, Гадяч, Тростянець.

А ми робимо ті умови, в яких - це вигідно і мотивується.

 

Виклики    

Я б не сказав, що це труднощі, скоріше виклики, які зараз ми проходимо.  

Найближчий час ми обговорюватимемо з найкращими експертами з децентралізації юридичний статус тих людей, які поїдуть у громади.

Другий виклик - це кошти. Нам потрібно шукати ці кошти і зараз. У нас є три джерела, з яких ми можемо ці кошти взяти. Перше - це міжнародні донори.

Друге - це бізнес, але тут є ризик, бо найбільшу зацікавленість у цьому проекті матимуть місцеві агрохолдинги. Вони, звичайно, захочуть притягнути до себе на землю, де вони працюють, активних, молодих, перспективних людей. Щоб вони у свою чергу розвивали їхню громаду, в яку вони платять податки.

Я цей ризик усвідомлюю, тому бізнес у мене на другому місці.

Третє - це краудфандінгові платформи. Ми збираємося шукати тих людей, які вболівають за розвиток громад і за майбутнє молодих людей, які готові підтримати громади своєю силою і потенціалом. Це звичайні внески людей на участь у проекті.

Однодумці і команда

Команда - це найбільший успіх мого проекту, тому що упродовж тижня набору в команду приєднались 56 осіб. Причому ці люди представляють 15 міст України і навіть три з закордону: Прага, Познань, Будапешт.

Переважно - це українці, які працюють там або навчаються. Є представники громад і представники великих міст: Харків, Київ, Одеса, Львів, Тернопіль, Чернігів.

Мене дуже надихнуло, що мій проект затребуваний і довіра до мене висока.

Зараз я їхатиму на Західну Україну презентувати проект. Друзі у Києві допомагали мені з дизайном і підготовкою графічних матеріалів, презентацією.

Ми також плануємо підписати меморандуми з кількома відомими громадськими організаціями, які займаються пошуком кадрів, реформами, децентралізацією для того, щоб наш проект став експертно сильним.  

 

Труднощі для учасників

Люди, які працюють в громадах, можуть бути дуже консервативні - не готові до різких змін. Вони можуть не сприйняти нових людей.

Перше, що потрібно зробити, - це знайти підхід, поспілкуватись, не конфліктувати, знайти компроміси і можливість реалізації реформ.   

Друге - учасники на якомусь етапі можуть здатись, вигоріти, засумують за домівкою, переоцінять свою рішучість. Для цього ми готуємо спеціальну програму підтримки з ретрітами, щоб люди відпочивали. Нівелюємо це тим, що вони їдуть командою, аби одне одного підтримувати - це важливий момент.

Наприклад, “Навчайся для України” - хороший проект. Вони направляють молодих вчителів працювати в ті школи, в які важко було б потрапити прогресивному вчителю.

Третє - це розуміння того, що буде після року: учасники поїдуть назад чи вони залишаться у громадах. Ми ставимо задачу - мінімум рік, але йде мова про те, аби продовжити хоча б до двох. Мета - учасник залишається на певний життєвий цикл.

Мінімум-задача - це реалізувати хоча б кілька проектів і залишити після себе команду тих людей, які разом з тобою його реалізовували. Навчити молодих людей у громаді чи тих людей, які долучаться до реалізації проектів.

Задача максимум - залишити людей у громадах, щоб вони відчували, що це їхнє надбання і результат, і далі розвивали його.

Про очікування від проекту та мільйон

Перше - ми зможемо прокомунікувати про існуючу проблему на широке коло: обмаль кадрів у громадах. Сподіваюсь, що “Нові лідери” розкажуть про наш проект максимально широко і ми знайдемо партнерів, які допоможуть зробити цей проект реальністю.  

Якщо отримаю мільйон, то витрачу на реалізацію проекту. Бюджет у мене трохи більший - приблизно три мільйони гривень.

Я вже точно знаю, куди піде цей мільйон.  Ці кошти підуть на навчання, підготовку молодих людей і перші їхні зустрічі з громадами. На стипендії я ці гроші не витрачу - шукатиму у бізнесу і у донорів.

Що далі?

Після успішної реалізації, коли наша програма “Нові лідери громад” стане державною, я думаю, що я підтримуватиму громадськість і тих молодих людей, які хочуть реалізовувати реформи на місцях. Робитиму це ширше і системніше, можливо, в рамках “Реанімаційного пакету реформ”, розвиваючи коаліції ГО і співпрацю їх з органами влади.

По суті, те що ми добряче відтестуємо на нашому проекті “Нові лідери громад”.

Дуже хотілось би зробити великі національні освітні проекти, які б стосувались реформ.

Спілкувалася Анастасія Скоблюк