Міф 1. Ленін продовжує справу Маркса. Чи це так? Головним питанням революції завжди є влада – якою вона має бути і кому вона належить. Ленін в своїй ключовій роботі «Государство и революция» цитує "Коммуна - писал Маркс - должна была быть не парламентарной, а работающей корпорацией, в одно и то же время и законодательствующей и исполняющей законы". «От коммун выбиралась бы и "национальная делегация" в Париже.» Говорячи сучасною мовою, Маркс пропонував здійснити децентралізацію влади, передавши законодавчі і виконавчі повноваження до комун (громад). Тому слово «комуна» дало назву нового вчення «комунізм». Але Ленін проігнорував цю головну ідею Маркса, виводячи на перший план «вопрос об отношении революционного пролетариата к государству». Вся подальша робота Леніна спрямована на захоплення та формування державної влади на чолі з пролетарською партією. Отже, вів курс на побудову централізованої влади.

Таким чином, якщо Маркс бачив результати революції в побудові децентралізованої влади в державі, то Ленін, навпаки, вів до будівництва централізованої державної влади під керівництвом пролетарської партії, якою мав керувати її очільник, як показує історія, спочатку це був колегіальний орган, а згодом – конкретна особа. Отже, немає підстав говорити, що Ленін продовжив справу Маркса. Скоріше, він спотворив її.

Міф 2. Марксизм-ленінізм – вчення, яке виникло завдяки розвитку марксизму Леніним. Навпаки, влада (децентралізована) за Марксом і влада (централізована) за Леніним -  це антагоністичні спрямування революції, і немає підстав говорити, що одне вчення випливає з іншого або доповнює його. Оскільки, Ленін не розвинув ідею Маркса на децентралізацію влади, а відкинув її, то є підстави говорити про історичну фальсифікацію – штучно поєднані антагоністичні теорії державотворення. Відповідно, термін «комунізм» отримав від Леніна зовсім інше наповнення, ніж в нього вкладали Маркс та Енгельс.

Практичне значення розвіювання цих міфів:

1. З’являється розуміння, що в поняття «комунізм» Маркс вкладав, перед усім, передачу державної влади – законодавчої і виконавчої – до комун (громад), тоді як більшовики на чолі з Леніним наповнили іншим, відомим всім, змістом.
2. Якщо хтось не бачить принципової різниці в цих формах влади, то таку різницю доречно показати на прикладі мереж ЕОМ. Перші мережі будували як централізовані, де одна ЕОМ обслуговувала всіх клієнтів. Так само, як монарх (генсек, президент і т.п.) має управляти всіма громадянами держави. Очевидно, що в такій мережі є певні обмеження на кількість клієнтів, яких вона може обслуговувати. Щоб підвищити її продуктивність необхідно збільшувати кількість процесорів в ній. Ленін це вирішував через партійних функціонерів, які обіймали певні ключові посади в державі. Альтернативою таким централізованим мережам стали розподілені мережі, в яких може працювати безліч ЕОМ, що більш якісно обслуговує свого клієнта. Так само і в державі, громадяни можуть отримати більш якісне обслуговування в своїх громадах, якщо владні повноваження перейдуть до них. Але такі розподілені мережі ЕОМ та їх клієнти працюють з дотриманням певних правил та умов, які випливають з ідеології побудови таких мереж. Централізовані і розподілені мережі ЕОМ ґрунтуються на принципово різних ідеологіях. Відповідна ідеологія повинна бути і в державі. Без дотримання її положень, держава не зможе функціонувати належним чином.
3. Маркс вбачав формування центральних органів влади шляхом делегування представників від комун. Таким чином, мова йде про делегування представників не від партій, а від громад. Отже, органи влади верхніх рівнів держави мають формуватися за асамблейним принципом.

Новий лідер Віктор Лоза в своєму проекті використовує ці доробки і пропонує розвивати державу, зокрема, через децентралізацію влади, передаючи до громад більшість повноважень держави – контролю, законодавчої та виконавчої гілок влади, які будуть здійснюватися у відповідності до державної ідеології, що ґрунтується на національній ідеї «Моя родина – вся Україна».

Якщо Ви підтримуєте такі зміни в державі, то голосуйте за проект Віктора Лоза на сайті «Нові лідери».