Учасниця проекту “Нові лідери”, співзасновниця першої в Украіні освітньої платформи для спеціалістів із взаємодії з органами державної влади GR Academy Анна Таранцова розповіла детальніше про принцип розширеної відповідальності, розказала про співпрацю з лідером Євгенією Аратовською та корупцію у поводженні з відходами.

Принцип розширеної відповідальності

- В Україні є велика проблема - поводження із побутовими відходами. Побутові відходи - це те, що мешканці утворюють щодня. Проблема така є, бо в Україні відсутній роздільний збір, а щоб він з’явився, має бути фінансування.

Наприклад, у країнах Європи фінансування відбувається за рахунок виробників товарів через систему розширеної відповідальності виробника. Ця система запроваджена на законодавчому рівні і має запрацювати в Україні - вже прийнята національна стратегія поводження з відходами до 2020 року.

Одним з основних принципів цієї стратегії є розширена відповідальність виробника, яка стосується відходів в упаковці, батарейок, шин, відходів електричного та електронного обладнання.  

Наша мета - це запровадження принципу розширеної відповідальності виробника на законодавчому рівні. Процес довгий і за два місяці - це буде важко імпементувати.

Я співавтор законопроекту № 4028 “Про упаковку відходоупаковки”, який запроваджує розширену відповідальність виробника на упаковку. Документ зареєстрований - він пройшов всі комітети, але наразі він не розглядається ВР.

Потрібен фінансовий механізм, який профінансує запровадження роздільного збирання, а саме: покупку контейнерів для роздільного збирання, їх вивезення, досортування відходів на сортувальних станціях.

Адже недостатньо розділити відходи і покласти їх до різних контейнерів. Як правило, встановлюється один контейнер, наприклад, упаковки, і потім цей контейнер має потрапити на сортувальну лінію.

Проект пілотний розроблений разом з п’ятьма компаніями - виробники товарів в упаковці та виробники упаковки. Його запровадили у листопаді 2017 року у місті Вишгород і він  імплементує систему розширеної відповідальності.

Потрібно показати людям, які впливають на прийняття рішень, що система роздільного збирання і розширеної відповідальності працює і може працювати в Україні. Тому що існує багато міфів, про те що українці ніколи не розділятимуть відходи, що ментально ми не здатні - це неправильно.

Цей проект показує, якщо з людьми працювати,  вони сортуватимуть відходи і відповідально ставитимуться.

Потрібно розповідати, навіщо розділяти і яким чином. Я розповідаю суспільству, що таке розширена відповідальність виробника.  

Наприклад, у бізнесу є єдина точка зору. Всі, хто входить до великих бізнес-асоціацій: Американська торгівельна палата в Україні, європейська бізнес-асоціація, бізнес-асоціації, які об’єднують локальний бізнес (виробники олії, кондитерських виробів тощо),  підтримують запровадження системи розширеної відповідальності і законопроект “Про упаковку відходоупаковки” в Україні.

Зменшити споживання - відмовитись від пластику

- В першу чергу, треба інформувати людей. Зараз є дуже багато роликів, які показують ту загрозу, яку несуть поліетиленові пакети. Те саме стосується пластикової одноразової тари - ми всі купуємо фрукти в такій тарі , вдома ми її викидаємо.

Уявіть масштаби: скільки пластику щодня з'являється у смітниках. Дуже важливо, розповідати людям про небезпеку, яку несуть такі відходи і таке пакування.

Наприклад,  від пластикового пакету легко можна відмовитися.

Я популяризую ідеї через свій Facebook уже мінімум років п’ять. Зараз всі мої друзі мають багаторазові торбинки, щоб не використовувати пластикові пакети.

Наприклад, коли я вперше за кордоном побачила, що люди приходять зі своїми сумочками до супермаркетів - я купила собі п’ять чи шість штук, і я досі ними користуюсь. Розповідаю всім, що можна не використовувати пластиковий пакет, що є замінники.

Пакети є небезпечними для довкілля, для тварин.

Коли у перший раз потрапила на океан, я побачила катастрофічну кількість одноразових пластикових речей. Звичайно, після цього розуміння масштабу проблеми змінюється. Особливо, коли ти бачиш це на власні очі.

У мене є ідея співпраці з супермаркетами. Поки що це знаходиться на рівні ідеї.

Я хочу спробувати залучити “Сільпо”, в першу чергу, запропонувати їм провести інформаційну кампанію на касах. Щоб люди використовували не пластикові пакети, а наприклад, паперові. Я знаю, що “Сільпо” вже замовляє паперові пакети, які виготовлені зі вторинної сировини - людям треба показати, що це краще і корисніше. Або запропонувати багаторазові сумки і зробити інформаційну кампанію в мережі супермаркетів.

Ієрархія поводження з відходами

- У європейських директивах по відходах є ієрархія поводження з відходами, де основним принципом є зменшення споживання, наприклад, поліетиленових відходів.

Друге - це повторне використання, тобто все, що можна використати повторно, треба використовувати ще раз.

Гарним прикладом є скляна пляшка. Компанії, які розливають слабоалкогольні напої використовують пляшки до 9-11 разів, навіть в Україні. Я знаю, що до 70%  таких пляшок збираються зараз через пункти прийому вторинної сировини і використовуються повторно. Плюс - це добре з точки зору економіки, тому що така пляшка удвічі дешевше обходиться, ніж виготовлення нової.

Третє - це переробка. В Україні достатньо потужності, аби переробляти склобій, папір, пластик. Ці потужності наразі є недозавантаженими, тому що ми не можемо зібрати всі ці відходи, щоб підприємствам вистачало завантажити свої потужності.

Наприклад, картонно-паперові комбінати зараз імпортують в середньому 350 тисяч тонн макулатури щороку, аби завантажити потужності. В той час, коли сировина, яка є у нас в контейнері, потрапляє на звалище, тому що немає роздільного збирання відходів.

Якщо ви поклали в контейнер все, не розділивши папір, пластик, скло, метал, а потім туди поклали харчові відходи - цю всю вторинну сировину вже не можна буде відсортувати.

Саме тому я кажу про двухпотоковий роздільний збір. Коли до одного контейнера поміщаються харчові відходи і все те, що не може бути перероблене, до іншого все те, що може бути перероблене.

На наступному етапі, коли наша держава почне цим займатись, ще має з’являтись контейнер для компосту. Харчові відходи можна компостувати, якщо вони чисті, без  домішок (якихось пластикових речовин) - з них можна отримувати компост прямо у дворі. Він потім використовуються для підживлення газонів, дерев у місті.Так це працює в інших країнах.

Співпраця з Лідером Євгенією Аратовською та однодумці

- Ми з Євгенією Аратовською та проектом “Україна без сміття” співпрацюємо вже мінімум два роки. Ми допомагали запустити мобільні пункти - це машина, яка їздить по місту і в окремі дні ви можете здати свої відходи на станціях метро до цього пункту.

Також упаковка компанії “Тетра Пак” збирається на станціях у Євгенії.

Я вважаю, що вона дуже гарно займається популяризацією, до того ж у неї багато підписників. Женя змінює сприйняття суспільством відходів.

Якщо подивитись на Європу і на тренди, які там існують. Основним є циркулярна економіка - це коли ви збільшуєте ВВП країни, не використовуючи нових ресурсів.

Тобто за допомогою тих ресурсів, які були використані, перероблені. Це той принцип, до якого зараз крокує Європа і бачить основним принципом подальшого розвитку.

З приводу однодумців - це екологи, які працюють в інших сферах, не лише зі сміттям, які займаються і розробкою законодавства, його просуванням, також представники академічного екологічного співтовариства, суспільної ради при міністерстві екології, журналісти, еко-блогери. Тобто люди, які опікуються екологією, просувають ідеї у суспільстві.  

Наприклад, видавництво “Ранок” вперше в Україні зробили книжку, сторінки якої виконані з переробленої упаковки “Тетра Пак”.

Існують міфи, що упаковки для соку та молока важко переробляються, але це не так. В  Україні вона переробляється з 2009 року. Я займалась цим проектом і допомагала з технологіями. Саме ця книга є прикладом того, що відходи - це дуже цінний вторинний ресурс з якого можна робити класні речі.

Корупція та відходи

- Корупційних складових у сфері поводження з відходами, насправді дуже багато.

Основна - ми не знаємо, скільки відходів вивозять з-під нашого дому і скільки з них потрапляє на звалище. Тому що поміщені в контейнерах відходи вимірюються в кубічних метрах, а на звалище вони вже потрапляють у тоннах. Насправді, ніхто не знає скільки, дійсно, було вивезено відходів.

Друге - це те, що немає системи слідкування, куди відходи вивозяться і є багато не санкційних звалищ.

Плюс, немає системи штрафів для мешканців. Якщо, наприклад, люди на дачі викидають ті відходи, які утворюються, просто у ліс, річку, то  так з’являються не санкційні звалища і захаращення відходами території.

В Україні катастрофічна ситуація з поводженням з відходами, ніхто на 100% не знає: скільки відходів утворено і що з ними реально відбувається.

Немає датчиків на машинах, які ці відходи вивозять. Немає системи підрахунку, тому що є купа несанкційних звалищ. А відбувається це, бо немає контролю.

Ви можете заплатити кошти, як відповідальна компанія, наприклад за те, щоб утилізували ваші відходи, але ви точно не знаєте: чи вони будуть утилізовані правильним чином. Особливо це стосується небезпечних відходів.         

                                      Спілкувалася Анастасія Скоблюк.