Ганна Давиденко має на меті збільшити представництво жінок у владі. Вона прагне до рівності прав і можливостей кожного громадянина України. 

- Якщо ми подивимось на загальне представництво у владі, то потенціал чоловіків використовується на 88%, а жінок - на 12%. 

На думку Ганни, стратегічне мислення, боротьба з корупцією, материнське начало, вирішення конфліктних ситуації і принциповість – все це властиве жінкам і це потрібно використовувати в політиці.

Ганна Давиденко – проректор з наукової і міжнародної діяльності університету "Україна", депутатка Вінницької міської ради, громадська діячка, учасниця проекту "Нові лідери" на власному досвіді розказала, як жінці бути політиком та в чому головна ідея її проекту. 

Далі – пряма мова. 

Ідея 

- Мій проект спрямований на активізацію жінок в Україні.

Україна перебуває на 104 місці серед 147 країн світу за політичним залученням жінок, а це означає, що фактично більша половина населення (жінок 54%) не залучена до процесу прийняття рішень. 

До того як я стала депутаткою, я не думала, що в Україні є така проблема.

Зараз я розумію, коли жінка наважується йти в політику і стає депутаткою органу місцевого самоврядування, чи головою ради , чи селищною головою - починаються проблеми.

Чим вищий рівень влади – тим менше жінок і більший тиск на них. 

 

Я вже два з половиною роки є депутатом міської ради.

Розумієте, тільки депутати отримують прибуток, інші – на громадських засадах у свій вільний час. 

Я добре пам’ятаю, коли я перший раз виступала у Вінницькій міській Раді.

Мені стукали ногами, кулаками, шуміли, матюкались, робили все, аби тільки я не могла говорити, а міській голова взагалі робив вигляд, що він не помічає, коли я піднімаю руку і хочу поставити питання. 

Коли ти - жінка фахівець, професіонал, починаєш розбиратись у корупційних схемах, захищаєш людей, бюджетні кошти, тоді ти стаєш загрозою і вмикається сексизм. 

Успішна країна – та, яка вміє використовувати людський капітал. Сьогодні в Україні влада не використовує людський потенціал, а українці не потрібні своїй країні. Наслідок - люди шукають кращої долі за кордоном.

Якщо ми подивимось на загальне представництво у владі, то потенціал чоловіків використовується на 88%, а жінок -  на 12%. 

Я вірю в те, що коли ми переламаємо цей відсоток жінок в органах представницької ради хоча би 40 % (це та гендерна квота, яка закладена у проект Виборчого кодексу), то відбудуться якісні зміни в Україні. 

Треба зробити єдність, залучити потенціал жінок, які вміють вирішувати конфліктні ситуації, які більш принципові в питаннях. 

Жінка має материнське начало, тому мислить стратегічно на покоління вперед.

Ми говоримо про те, що нам бракує стратегічного бачення в країні, то чому ми не залучаємо тих, кого природа наділила відповідальністю за сьогоднішнім баченням?

Якщо ми подивимось на десятку в рейтингу найщасливіших країн світу, то першу десятку посідають країни, які змогли насправді довести рівність прав і можливостей усіх громадян. 

Дослідження Національного демократичного інституту США показало, що для людей не важливо хто є кандидатом: чоловік чи жінка.

Світовою практикою доведено - більшість жінок йдуть на боротьбу з корупцією.

Там, де більше жінок - менше корупції у країні. Уже до неї ставляться не як до жінки, а як до загрози корупційним схемам. Інколи можливі навіть погрози життю.

Такі проекти як мій, можливо, не зрозумілі для більшості населення.

Якщо Україна як держава хоче бути успішною, то ми мусимо втілити цей проект Адже йде мова про рівні права і можливості для кожного громадянина країни. 

Підтримка та фінансування

- У Верховній Раді України є МФО "Рівні можливості", яке об’єднує депутаток різних фракцій політичних партій, як жінок, так і чоловіків. Таке ж об’єднання ми створили у Вінницькій міській раді. 

Я є заступником голови "Української жіночої демократичної мережі", яка об’єднала 400 депутаток з усіх регіонів України. 

Я ніколи не думала, що мої погляди і цінності поділяє багато людей. Коли я стала депутаткою, то знайшла їх - ми об'єднались у ГО.

 

Наша мета : підтримувати одна одну, ділитись досвідом, ділитись своїми практиками, успішними проектами.  

Насправді депутатки зробили багато корисного. І мені прикро, що часто це залишається поза увагою. Як наслідок - жінки втрачають бажання йти в політику - у них опускаються руки. 

Для залучення коштів потрібно кооперуватись і шукати однодумців. Я можу залучатись підтримкою громадських організацій чи органів державної влади. Часто залучаю власні кошти.  

Я шукаю волонтерів які безкоштовно готові виступати і ділитись досвідом у нас на форумах.  

Хотілось би створити платформу, яка б об’єднувала жінок.

У США у жінок є спілка. Вони вносять туди символічну суму коштів (1$ чи 10$).

Потім на спільні кошти вони самі обирають кандидатку, яку підтримують і допомагають, щоб вона могла відстоювати їхні інтереси.  

Життя в шаленому ритмі 

- Я трудоголік. У мене є чітке планування дня. Також я маю команди, які допомагають мені і в інституті, і в депутатській діяльності, і в проректорській роботі, і у громадських організаціях. 

Може, мені вдається використовували людський потенціал, гуртувати навколо себе однодумців, заряджати їх енергією.

Мені подобається працювати з молоддю. Я щиро радію, коли вони пишуть грантові проекти, виграють їх і реалізовують, їздять за кордон і з палаючими очима про це розповідають.  

Це все мотивує. Я живу цим. Я дійсно хочу, щоб мої діти та онуки жили у кращій Україні і були впевнені в завтрашньому дні. 

Є такий вираз: "Коли дитина у школу приходить – у неї широкий кругозір, а коли школу закінчує – у неї точка зору".

Як б хотіла, щоб у школі не виховували з наших дітей рабів, яких вчать покірно слухатись і виконувати забаганки тих чи інших людей.  Це не правильно. 

Тому я рада, що в мене є можливість якимсь чином вплинути хоча б на студентів, сформувати в них цінності, повагу один до одного, розуміння важливості демократичного суспільства, прозорості.

Приклад наслідування

- Мадлен Олбрайт якось говорила: "Для жінок, які не підтримують один одну є спеціальне місце в пеклі". 

Є світові лідерки, які мене надихають, наприклад, Маргарет Тетчер, Ангела Меркель і президентки, які зараз є, і навіть Юлія Тимошенко. 

Ти розумієш, що ти не одна така, для жінок таке розуміння важливе. В мене є моя наставниця Анна Сібінська, яка зараз є депутаткою Шведського парламенту. 

Голова одного зі шведських міст якось відповіла мені на запитання, чим чоловіки і жінки відрізняються один від одного в політиці: "Ти знаєш, я міській голова уже кілька скликань поспіль і зі свого досвіду я скажу таку річ: якщо чоловікам треба домовитись до чого заради своєї користі, то вони завжди домовляться, в них - це обмін подаруночками. З жінками все по-іншому. Якщо вони мають принципову позицію, то майже неможливо їх змінити чи переконати". 

Жінки за більшу демократизацію суспільства, за більшу прозорість, що призводить до зменшення корупції. Це істинна. 

Жінки на війні

- Нещодавно я виступала на форумі жінок у Волновасі "Роль жінки в зоні ООС". У першому ряду сиділи жінки в формі, які зараз воюють на сході України.

Це звичайні жінки, з такими самими проблемами, які обрали свій шлях - несення військової служби для свого народу. 

В Ізраїльській армії служать і чоловіки, і жінки. Їх ідея – всі рівні. 

Я рада, що Верховна Рада України нещодавно прийняла закон, яким підвищила статус жінок в армії.

На жіночому форумі в Одесі я познайомилась з жінкою-полковником. Вона служила в армії, але пішла на пенсію. Коли почалась війна, її демобілізували. 

Вона сказала мені: "Я могла відмовитись, не піти в армію, але я знаю, що цю ділянку роботи, за яку я відповідаю, краще за мене не зробить ніхто і я знаю, що мої солдати будуть накормлені, одягнені і все у них буде добре. І поки Бог мені дає таку можливість - я служитиму".

Жінки наділені материнським співчуттям, бажанням захистити. Ми багато речей сприймаємо серцем і намагаємось допомогти близькому. 

Я вірю, що жінки в армії багато у чому допоможуть. Якщо жінка хоче служити – це її право. 

Як жінкам потрапити в політику

- Потрібно не боятись, бути готовою до труднощів, і що буде не просто. 

Якщо подивитись на досвід успішних країн, наприклад, у США, то там, якщо жінка хоче йти в політику, вона звертається до політичної партії. І партії з ними працюють. Партії навіть самі шукають активних жінок, які мають бажання, можуть себе реалізувати в політиці. 

На жаль, сьогодні все залежить від конкретної жінки. Якщо вона хоче, вірить в це, прагне допомогти своїй громаді, то це можливо. 

 

Якщо буде прийнятий новий кодекс, де буде закладена гендерна квота 40%, так звана позитивна дискримінація, тоді у нас зміниться система.

Це змусить політичні партії звернути увагу на жінок.

Цей шлях проходили Скандинавські країни, Швеція, Норвегія, Данія, Канада.

Міжнародною спільнотою виділяються кошти саме на розвиток жіночого руху в Україні.

Якщо в українських жінок вірить міжнародна спільнота, то буде гріх, якщо Україна не повірить у жінок.

 

А я вірю, що в недалекому майбутньому ми як нація прокинемось і будемо всьому світу показувати, на що ми дійсно здатні. Я в це вірю, але без допомоги жінок цього не станеться. 

Спілкувалася Ірина Самосват