- Поки 3G в метро не запрацює, я щоразу, коли бачитиму відповідальних людей, нагадуватиму їм про проблему. Крім того, я створюватиму прецеденти для того, щоб їх побачити. Рано чи пізно вони зроблять, але точно раніше, ніж це вирішилось би без моєї участі, - говорить з посмішкою і впевненістю мій співрозмовник.

Олександр Барабошко - популярний київський блогер і експерт з “усіх питань” (так вже він описує себе у FB).

Хлопець почав свою діяльність ще з університету: спочатку головою студентської ради радіотехнічного факультету, а потім головою профспілки.

Після навчання став організатором університетського фестивалю Radioday, а згодом почав займатися просуванням серйозних проектів та вирішенням дрібних соціальних проблем.

Саша - один із організаторів фестивалю “Atlas Weekend”, саме йшла підготовка івенту, тому зловити вдень його було просто неможливо.

Наша розмова знайшла місце лише пізнього вечора в одній зі столичних кав’ярень.

І ось, Олександр п’є американо без молока, і з завидним ентузіазмом розповідає мені про проекти, якими займається, про впровадження 3G в метро та чому блогер вирішив взяти участь у проекті “Нові лідери”.

Далі - пряма мова.  

 

Прогресивна українська молодь

- Мені хочеться бути серед представників прогресивної молоді, але це не означає, що я її представляю. Я намагаюсь не претендувати в принципі ні на що.

Якщо історії, які я пропагую, комусь сподобаються і хтось підтягнеться до них - тоді окей, таким чином я бачу своє представництво. А навішувати ярлики, ніби я відповідаю за думку молоді чи ще когось - це занадто гучно сказано.

Проте мені б хотілося асоціювати себе саме з прогресивною молоддю - небайдужими людьми, які прагнуть робити корисні речі не лише для себе, але і для тих, хто навколо.

Коротше кажучи, це моє оточення. У мене є багато таких знайомих. Приміром, хлопці з “Мамахохотала” створюють кльовий новий контент.

Це адекватні люди, які не ниють, що у них немає роботи чи зарплати, а які реально беруть і створюють продукт.

Реалізація проекту на “Нових лідерах”

- У програмі я просто написав речі, якими я реально займаюся або до яких хотів би бути дотичним.

Для їх реалізації мені не потрібно жодних додаткових ресурсів, крім тих, що в мене вже є, - медійності.

Я розглядаю участь у проекті “Нові лідери” у форматі медійного поширення своїх цілей.

Окей, мені цей проект дасть максимум +100 підписників в Instagram — і все.

Я дотримуюсь принципу “говорити, поки мене не почують”. Я щиро сподіваюсь, що вищі ешелони влади почують про ті проблеми, які я проговорюю.

Наприклад, є проблема відсутності 3G в метро. Якщо цю історію максимально популяризувати, щоб вона була на слуху, особливо у тих, хто відповідає за це, рано чи пізно згадають, що був хлопчина, який ходив і всім набридав з цим 3G в метро, і треба вже, напевне, його зробити.

У випадку із 3G ми робили аналітику: в який час і скільки піднімалося питання 3G чи Wi-Fi в метро серед чиновників.

Так, починаючи з 2000-х років, раз чи двічі на рік постійно повідомляли про те, що от-от запустять Wi-Fi.

Виявилось, що ця історія - повна туфта. Станом на 2018 рік вона не має практичної реалізації: не працюватиме. Адекватним людям чи тим, хто має технічну освіту, зрозуміло, що це лажа.

Через те, що немає ринкової моделі. Так само, як поставили інформаційні табло по місту, на які витратили 17 млн, а вони просто не працюють.

Їх встановлюють, а як слідкувати за ефективністю, не розуміють.

Окрім нагадування та аналітики, паралельно сприяю вирішенню проблеми у практичній площині: пишу запити, дзвоню, постійно нагадую про проблему.

Ця тактика - озвучування проблем на широку аудиторію - працює точно і безпрограшно.

Наприклад, результат отримав, коли лобіював питання про несправний ескалатор на Старовокзальній: коли я побачив Віталія Кличка на публічному заході, зайшов до нього у кабінет і з’ясував нюанси про цей ескалатор і про інтернет у метро, запропонував це вирішити. Він зробив кілька дзвінків - набрав чиновника, який займається питанням метро і сказав, що до нього зараз прийде людина. Я часу не гаяв, одразу подзвонив цій людині і сказав, що від Віталія Володимировича. Ось тоді вирішення проблеми і зрушилося з мертвої точки.

Медійне висвітлення проблеми однозначно дасть результат.

Вартості проект не має, тому що ні мої гроші, ні державні кошти для його реалізації не потрібні. Треба мотивувати відповідальних людей робити свою роботу.

У випадку з 3G міську владу треба спонукати, щоб вона проявила ініціативу у спілкуванні з мобільними операторами. А операторів змотивувати поспілкуватися з міською владою. Вони зустрічаються, спілкуються, впроваджують - все, справа зроблена.

Розглядаю свою участь у проекті як допоміжний інструмент. І я його вже використав, тим що я подав анкету, що люди побачили мою програму - уже цим я багато чого досяг. А якщо ще тричі по ТВ покажуть мою програму - це вже перемога.

Зв’язки в міністерстві та однодумці

- “Зв’язки” - це занадто гучне слово і, здається, має білякорупційний підтекст.

Я користуюсь правилом, грошей мало - не біда, як є друзів череда — зазвичай воно допомагає у вирішенні різних питань.

Знайомства більше допомагають у тому плані, що ти знаєш, яка людина за що відповідає, і розумієш, до кого з якими питаннями звертатись, щоб не створювати зайвий шум, який ні до чого не призводить.

Команда є, однодумців дуже багато - особливо, якщо є ящик-другий пива, то кількість однодумців збільшується. Жартую, звісно, щодо пива =)

Але, в цілому, це правда — багато справ так вирішувалися: збирається компанія, є задача, яку треба вирішити і кожен висловлює свої думки, бачення і розповідає, чим може допомогти. І все - полетіли!

Ми реалізуємо різні - як громадські, так і комерційні проекти. Якщо говорити про громадські - є історії якими можна пишатися.

Наша команда одна з перших брала участь у громадському бюджеті Києва, який вже два роки проводиться. Один рік ми виграли реалізацію масового заходу до дня Києва “RadioDay”, який провели на стадіоні “Старт”. Тим самим допомогли стадіону, а саме підсилили меседж, що це місце громадського користування, а не земля в центрі, яку обов’язково потрібно забудувати.

В той час там проходила “війна” між забудовником і містом. І місто вибороло стадіон, повернувши його у державну власність.

Також тема зі створення бібліотеки аудіокнижок української мови. Крута штука і це робить наша команда. Не я, а наша команда!.

Змагання за громадську думку

- Я взагалі ні з ким не конкурую - мені це не потрібно.

Беземоційно ставлюсь до інших блогерів і конкурую сам з собою.

Вважаю, що у будь-якій діяльності треба ставити собі цілі. Наприклад, пройде кілька місяців і в мене в Instagram має бути на стільки-то більше читачів, а в Telegram - ще на певну кількість, показник переглядів має перевищити норму на стільки-то відсотків.

“Передвиборча лихоманка” для користі проекту

- Не виключено. У мене є такий підхід у планах: якщо з’явиться якийсь зовнішній ресурс, який допомагає вирішити проблеми, які я піднімаю - я його обов’язково використаю. 

Якщо треба паралельно з тим щось підсвітити, то я з радістю про це розкажу.

Була ситуація. Я почав писати про проблему. Пізніше про неї почали згадувати різні персони. Здається, це була історія з ескалатором на вокзалі. Раніше до нього діла нікому не було, а потім всі різко стали лобіювати це питання. І тут Олег Ляшко почав відкривати ескалатори на Дарницькому вокзалі. І мені кажуть: “Це ж була твоя тема, а вони її забирають собі”.

Ні, саме це не моя тема. А моя полягає в тому, щоб ці питання вирішились. Якщо Ляшко зрозумів, що ескалатори зараз важливі для людей - це кльово.

Я не навішуватиму собі погони і не ставитиму галочки, просто знатиму, що якимось чином також повпливав.

Вирішення задач - це пріоритет.

 

Президент з Facebook

- Це дуже класний тезис для людей, які надають послуги у FB. Якщо я політтехнолог, який продає свої послуги в соціальних мережах, маю набір інструментів, який мені хотілося б продати, то я у всіх інтерв’ю говоритиму, що наступний президент прийде з FB.

Якщо ви не користуєтесь соціальною мережею, то ви не станете ним. Це проговорюють всі люди, які продають дані послуги - для них це вигідно.

Раніше, коли у Facebook були одиничні активісти, можна було говорити, що хтось звідти прийде - і порядок наведе.

А зараз FB є у всіх. Чи стане президентом людина, у якої є телефон? Так, бо він у всіх є.

Плітки про проект

- Очікував, що будуть у негативному контексті коментувати мою участь у “Нових лідерах”.

Я на це щиро сподівався, але от дуже лояльно це було сприйнято, і я навіть трішки засмутився, що мою участь не дуже коментували з негативної сторони.

Але мені не пропонували нічого поганого писати про проект. Мене запитували: “Чи ок, що ти береш участь у ньому? ”.

На мене він ніяк негативно не вплине. Як може щось вплинути негативно на персонажа, якого в певних колах і так негативно сприймають?

Гірше мені не може бути. Навпаки, “Новим лідерам” може бути гірше у репутаційному плані від моєї участі у проекті.

Партія Вакарчука

- Якщо до зараз хтось прийде і скаже: є “Нові лідери” і є у 10-ку прохідне місце…

Щоб не відповідали всі інші - кожен погодився би на таку пропозицію. Немає людини, яка б відмовилась.

Якщо б мені сказали: “Є варіант попасти у прохідний список, і ти можеш піти у ВР”, мені немає різниці: прийшов би це сказав Вакарчук чи це мені б сказав Олег Винник. Я б відповів: “Да, Олег, палєтєлі!”.

Плани на майбутнє

-  Для себе беру низку історій і слідкую за ними доти, поки вони не вирішаться.

Якщо є яма біля WOG, то я щемлю власників, доки вони її не залатають. Приходитиму туди стабільно раз на тиждень, фотографуватиму, писатиму їм, але вони її зроблять.  

Так само, як і непрацюючий ескалатор на Старовокзальній. Слідкував за ним, поки його не запустили. Відремонтували - добре, тоді це вже не моя історія, щось інше знаходжу.

А тепер — 3G у метро: поки воно не запрацює, я щоразу, коли бачитиму відповідальних людей, нагадуватиму їм про проблему.

Крім того, я створюватиму прецеденти для того, щоб їх побачити. Рано чи пізно вони зроблять, але точно раніше, ніж це вирішилось би без моєї участі.

Спілкувалася Анастасія Скоблюк.