Проблема округів, де виборці не матимуть свого депутата місцевої ради, виникла ще у липні 2015-го. Тоді був прийнятий новий закон «Про місцеві вибори» із нібито відкритими списками.

Відповідно до нового закону, усі депутати обиралися за списками партій в єдиному багатомандатному виборчому окрузі. Для цього партія закріплювала кожного кандидата, окрім першого, за територіальним округом (у Луцьку їх було 42). Прохідні місця у списку визначалася за результатами голосування: чим більший відсоток партія здобувала у територіальному окрузі, за яким був закріплений відповідний кандидат, тим вище місце він займав у списку своєї партії та мав шанси отримати мандат депутата.

Проте депутатами часто ставали не люди, яких підтримала більшість виборців округу, а висуванці, які набрали менше голосів. Більше того, в окремих округах не було обрано жодного кандидата, деякі ж округи навпаки отримали по два представники.

Першим на Волині про наслідки такої несправедливості публічно почали говорити в команді депутата Луцької міської ради Андрія Покровського. Саме у його громадську приймальню звертались мешканці міста за допомогою, мотивуючи свої звернення тим, що на їхніх округах відсутні депутати.

Директор інформаційного агентства “Конкурент” та по сумісництву помічник депутата А. Покровського Тарас Шкітер у 2017 році взявся за детальніше вивчення цієї проблеми. Разом із журналістами агентства вони провели дослідження та з’ясували, що у обласному центрі Луцьку - 42 округи, з яких 12 не мають своїх представників у Луцькій міській раді. Схожа ситуація й у інших містах: 20 округів із 120 у Києві, 11 з 42 в Івано-Франківську, 12 з 42 у Житомирі, 10 з 42-х у Чернігові не мають депутатів. Така проблема є в усіх обласних, районних та міських радах.

Аби дізнатися як вирішують цю проблему в інших міських радах та як долають цю несправедливість ми зверталися до міських голів близько 10-ти обласних центрів.

У інших містах визнають існування проблеми округів без депутатів та намагаються її усувати самостійно - без змін до законодавства. Зокрема, у їхніх відповідях йшлося про спроби централізованого розподілу коштів на благоустрій, зустрічі із мешканцями округів без депутатів та інші речі. Проте жоден із описаних механізмів не давав можливості кожному мешканцю округів без депутатів отримати ефективне представництво у міськраді та можливість вирішення проблем їхніх територій.

У 2015-му році на цю проблему не надто звертали уваги владці, мовляв, кожен депутат повинен реагувати на звернення від мешканців з усіх округів міста. Так само лучани, нібито без проблем, можуть напряму звертатися до міськради чи будь-якого депутата для вирішення своїх питань. Проте наші дослідження показали зовсім інші реалії – більшість депутатів дбають лише за свої округи, де конкретно їх обирали. Так, у 2016-2017 роках у округах без депутатів Луцька витратили в середньому втричі менше коштів на благоустрій, ніж у округах з депутатом.

Окрім того у Луцькій міській раді є депутатський фонд, загальна сума якого становить 4 мільйони 200 тисяч гривень на рік. З цього фонду, за зверненням  кожного депутата Луцькради, виділяють по 100 тисяч гривень. Скільки з цих коштів надходить на потреби 43 956 виборців з 12 округів, які не мають свого депутата, якщо кожен обранець першочергово дбатиме фінансування свого виборчого округу?

Відповідь на це запитання та про те, як у Луцьку представники Громадянського Руху «СВІДОМІ», намагаються власними силами вирішити проблему округів без депутатів, читайте у наступному матеріалі.