- Участь у проекті “Нові лідери” - новий досвід для мене. Проект вплинув, оскільки висвітлення цієї тематики дало результат. Зараз я впевнено можу сказати, що єдиним етичним стандартам в Україні бути, - каже учасниця проекту.

Марина Старовойтова - практикуючий адвокат, сертифікований експерт Національної асоціації адвокатів України і заступник голови правління ГО "Всеукраїнське об’єднання адвокатів, які надають безоплатну правову допомогу".

Мета Марини - впровадження кодексу морально-ціннісних настанов для правників, задля захисту прав людини, а також відновлення і посилення авторитету системи правосуддя в нашій країні.

Щоб у суспільстві справді щось змінилось, таку дисципліну треба викладати у вишах протягом усіх років навчання.

Марина Старовойтова розповіла про складність впровадження етичних стандартів, як вони працюватимуть і на власному досвіді пояснила, чому вони вкрай необхідні. А також поділилася думками з приводу суда присяжних.

Далі - пряма мова.

 

Про проект

- Мій проект - впровадження єдиних етичних стандартів для правників. У складі правосуддя є прокуратура, адвокатура і суди. Їхні стандарти різняться і в деяких випадках суперечать одне одному - для цього потрібно впровадити одні норми для всіх.

Потрібно об’єднати правників, щоб усі зрозуміли, для чого взагалі відбувається судовий процес. Зараз людей можна об’єднати не інституціями, не владними повноваженнями, а спільними цінностями.

Я вважаю, що єдині етичні стандарти для правників принесуть ефективні зміни системи правосуддя. Вони стануть фундаментом для етики різних професій, бо вона є системою стримувань і противаг.

Кожен професійний правник за недотримання цих професійних правил нестиме і може бути покараний, а також позбавлений права обіймати ту чи іншу посаду.

Якщо ми хочемо, щоб у правосудді був лад - треба оновити єдині правила гри, які повинні відповідати вимогам сучасності. Потрібно об’єднуватись на засадах цінностей, таких як: захист прав людини, незалежність, співробітництво для захисту прав людини і спільне навчання.

Ми маємо розуміти, що процес суду відбувається заради обвинуваченого, щоб жодна невинна людина не опинилася за ґратами. А винна - понесла відповідне покарання.

Кроки та успіхи

По-перше, інформаційна кампанія, а саме обговорення і круглі столі дали свій ефект.

Всі правники нещодавно погодилися на круглому столі у Верховному суді, що єдині етичні стандарти необхідні.

Хочеться, щоб до процесу долучился якомога більше правників, і відбулись якісні зміни, а не просто переписані документи у європейських держав.

Європейські стандарти - дуже класні і прогресивні, але імплементувати їх у чистому вигляді в українське середовище - нерозумно. Ми повинні вибудувати свої напрацювання, на власній практиці.

Етика - це звичай. І стандарти повинні грунтуватися на звичаях і сьогоденні нашої країни.

Важливо, щоб на круглих столах та обговореннях у колі правників були вибудувані цінності. Їх треба прописати спільно, зібрати всі пропозиції. Структурувати, впровадити і закріпити на законодавчому рівн.

Найважливіший момент - усе це пропрацювати, виписати і узгодити.

Досвід інших країн

І у країнах Європи, і у США є єдині етичні стандарти. Але вони вибудовувалися досить тривалий час.

Я вважаю, що у чистому вигляді користуватись досвідом інших держав недоцільно. Врахувати, звісно, потрібно, але краще створити власні норми за допомогою фахівців і науковців.

Насамперед, треба узгодити, що таке справедливість, тому що це дискусійне питання. Розставити крапки над “і” у тому, як будувати довіру спільно. Це дасть розуміння, що треба бути відкритими, толерантними, щоб стандарти не були виключно оціночними судженнями, а були тлумачними: як і що треба робити, і від чого ми відходимо.

Вартість і фінансування

Наразі міжнародні організації зацікавлені і сприятимуть фінансово, тому потреби у пошуках коштів немає.

Витрати повинні були піти на обговорення, круглі столи, заходи щодо об’єднання правничої спільноти і на експертну роботу групи, яка узагальнить напрацювання.

Зараз мені потрібні однодумці, щоб прописати норми. Я дуже рада, що правники почали об’єднуватись навколо цієї ідеї.  

Труднощі

Важко було пояснити колегам, навіщо потрібні стандарти, але зараз це в минулому.

Упродовж п’яти років я намагалася об’єднати зусилля системи правосуддя задля захисту прав людини. Коли я подавалася на проект, визначилася, що це мають бути єдині етичні стандарти.

Я дуже рада, що на даному етапі проект підтримали багато інституцій. Тепер я впевнена, що проект буде втілений - зі мною чи без мене.

Суть стандартів - об’єднати правничі професії для цінності захисту прав, щоб етичні стандарти адвокатів, прокурорів і суддів були направлені на спільну діяльність -  захист прав, свободу слова, відповідальність.

Наприклад, Вища Рада Правосуддя повинна ще до недотримання певними учасниками процесу прав і свобод людини діяти і бути запобіжником від цих порушень. Але є цей орган, виключно в Києві, тому скарги довго доходять і розглядаються. Я вважаю, що її потрібно перетворити на локальні мережі.

Як це відбувається: ми сидимо, суддя порушує права людини. Ми нотуємо. Потім в апеляційній скарзі це вказуємо і доводимо до відома, але порушення вже відбулося і людина з ним живе. Суддя не визнає, що він щось порушує, оскільки сам себе не роздивишся.

Резонансна справа та вплив етичних стандартів

Багато у моїй практиці було справ і резонансних, і в яких порушуються права людини. Наприклад, уявіть таке: обвинувачується людина у вчиненні злочину, А суддя вирішив допитати ключового свідка у справі з обвинуваченням мого клієнта без присутності мого підзахисного. Я заперечувала, писала клопотання щодо недопустимості даної дії. Суддя відмовив і провів допит за участю мене, прокурора, себе і свідка.

Тільки в суді апеляційної інстанції у цьому допиті визнали порушення права на захист, а інших доказів не було. Справу направили на додаткове розслідування, клієнта відпустили. Але його повинні були відпустити ще на стадії суда першої інстанції, тобто на допиті.

Якби свідка допитували у присутності мого клієнта, йому було б надано право ставити запитання, і всі б зрозуміли, що він говорить неправду. І що мій клієнт невинний. Тобто, він - невинний, а просто просидів у в’язниці певний період часу.

Якби були етичні стандарти і комісії на місцях, то можна було б звернутися до комісії з проханням, щоб винесли попередження, що суддя намагається порушити права підозрюваного на перехресний допит і захист. То комісія винесла би попередження судді, що в разі допущення цього порушення - вас позбавлять права обіймати посаду. І суддя враховував би те, що за порушення буде неминуче покарання.

Був випадок, коли прокурор не приходив у суд упродовж 10 судових засідань. Мій клієнт не утримувався під вартою, але неявка викликала перенесення справи - це не нормально, тому що це особистий час кожної людини, яка брала участь у засіданні і неповага до суду.

У мене є клієнтка, яка провела п’ять років у в’язниці за те, чого не вчиняла і цей час її ніхто не поверне. І зараз її знову обвинувачують в тому, що вона скаржиться на катування правоохоронними органами.

Про суд присяжних

Та пародія на суд присяжних, яка існує в нашому законодавстві, не відповідає дійсності. Є справи, які коштують життя людині - у таких випадках ця інстанція повинна бути.

У нас є справи з судом присяжних, але там кількість присяжних дуже маленька і вона працює виключно з особливо важкими справами, посягання на життя, за умови, якщо учасники процесу про це заявлять.

Складність полягає в тому, що відбір людей не узгоджений. Крім того, треба розрізняти справи, в яких можлива участь присяжних, а в яких ні.

У нас були справи, де присяжні виносили виправдувальний вирок. Але є апеляційна інстанція, в якій неможливий суд присяжних і вона може скасувати вирок, якщо він винесений з порушенням. У системі США так само, але там не всі справи доходять до суду апеляційної інстанції.

Це інституція, сама по собі - непогана, але щоб грамотно запрацювала в Україні, треба підготувати економіку. Якщо ми братимемо повноцінний суд присяжних, то 12 осіб треба забезпечити житлом, компенсувати їм заробітну платню і так далі.

Безумовно, без запровадження єдиних етичних стандартів суду присяжних не бути. Бо виклад обставин, підготовка справи до розгляду має відбуватися за певною процедурою. Особам не виноситься все на розсуд, більшість питань узгоджується між суддею, прокурором і адвокатом до початку розгляду. Узгоджується питання щодо доказів і того, що буде винесено, бо це прості громадяни, які не розуміють тонкощі права.

У наших реаліях - етичними правилами заборонено спілкуватися один з одним у процесі, то яким чином можна побудувати якийсь діалог? Жодним.

Взагалі, суд присяжних - це додаткова опція правосуддя, якою може скористатися кожен громадянин. Якщо його справа резонансна чи потребує висловлення суспільної думки.  

Суд присяжних можливий в Україні і він працюватиме. Але ризики можливі завжди. Можливе маніпулювання зі складом - треба встановити, звідки ми будемо брати присяжних: або ним зможе стати кожен громадянин України, або потрібно продумати критерії відбору.

Я не кажу, що суд присяжних буде панацеєю, бо треба відсортувати всіх учасників процесу. Виступати перед професійними суддями - це одне, а перед простими людьми - це інше.

Крім того, у нас є інститут відводів, який також не дієвий, бо, наприклад, ми заявляємо на відвід судді, а суддя, власне, сам його і розглядає.

Дисципліна для вишів

Я навчалася в Національній академії імені Ярослава Мудрого і в нас була дисципліна - деонтологія юриста. Викладали її два місяці на другому курсі - це дуже мало для вивчення професійної культури юристів.

Я вважаю, що цей предмет треба докорінно змінити. Він має охопити весь процес навчання. Із самого початку усі студенти мають розуміти, куди вони йдуть, які цінності, які професійні правила у юристів усіх сфер.

А потім це розмежовується на рівні спеціалізації.

На перших парах викладатимуть загальні теми. Упродовж навчання відомі фахівці різних галузей на основі власного досвіду проводитимуть спецкурси та лекції. Тоді ми матимемо цінних правників, які знають рамки і не допускатимуть порушень.

Спілкувалася Анастасія Скоблюк.