В дитинстві я дуже любила потяги. Це був єдиний вид транспорту, де мене не нудило під час довгих подорожей. Я виросла, втім нічого особливо не змінилося. Щоб потрапити з одного куточка України в інший, доводиться викроювати 9, 19, 26, 29 годин життя.

Львів-Маріуполь: 29 годин, Львів-Лисичанськ: 26 годин, Одеса-Маріуполь: 20 годин, Запоріжжя-Львів: 20 годин, Київ-Рахів: 19 годин, Одеса-Ужгород: 19 годин. І найстрашніше - не марнування часу, не холод чи задуха, не спізнення на зустрічі і не розряджені гаджети. Найстрашніше те, що люди просто не їздять до інших міст. Нещодавно у нас з'явилася ідея поїхати з Одеси в Ужгород на цвітіння сакур. Але порахувавши, що поїздка триватиме 19 годин, побачивши графік відправлення і приїзду потяга, бажання відпало саме собою. Так Одеса хоча б має пряме залізничне сполучення з Ужгородом, вважай, пощастило. Цікаво, скільки на таких невдалих туристах втрачає Ужгород щороку? А скільки людей через кляті 18 годин ніколи не побачать Маріуполь з його грецькими мотивами, хіпстерськими кав'ярнями і ні на що не схожими індустріальними пейзажами? Скільки родичів роками не їздять одне до одного в гості? Скільки поважних львів'ян і львів'янок складають своє враження про український схід зі стереотипів і чуток часів пізньої перебудови? Скількох шановних мешканців і мешканок Лисичанська новини налякали кровожерливими бандерівцями?

Опитування КМІС минулих років показало: 36% українців ніколи не виїжджали за межі власного регіону. Живі зустрічі, прості людські розмови - найкраще щеплення від стереотипів і непорозумінь. 

Проблема в тому, що пасажирське сполучення для Укрзалізниці ніколи не було пріоритетом. Зазвичай оптимальний маршрут дістається вантажним потягам, що возять продукцію великих промислових підприємств. Логістика перевезень пасажирів формується за залишкових принципом.

Саме з цих причин виник проект "Залізничний Хаб" на Нових Лідерах, що об’єднає пасажирів, експертів із залізничного сполучення і ПАТ “Укрзалізницю”.

Детальніше за посиланням.